Не так давно, під час візиту маяківців до Гут, я познайомилася з людиною, для якої залізниця стала не просто професією, а життєвим покликанням. Тож напередодні професійного свята зазізничників (4 листопада – прим.ред.) вирішила розповісти про цю жінку.
Шлях на залізниці для Валентини Піковець почався ще у 1988 році, коли, маючи диплом інженера-економіста, вона почала працювати товарним касиром. Згодом доля закинула її до Богодухова, а з 2019 року Валентина стала черговою по станції "Гути", де й працює донині.
Родом із мальовничого села Кручик, Валентина Михайлівна присвятила своє життя Гутам і залізниці. Ця станція, яка раніше називалася «Кеніг», дійсно має давню історію, і про це співрозмовниця може розповідати годинами. Тому з великою радістю вона провела нам екскурсію, показала цікаві експонати.
Відкрита у 1915 році бароном Кенігом, станція від початку будівництва обслуговувала Первухінський цукровий завод. У приміщенні станції і досі збереглися цінні експонати початку XX століття: старовинне обладнання, зокрема “жезл” — пропускний білет для поїзду, а також жезловий апарат та інші рідкісні предмети залізничної історії. Зі слів Валентини, тут навіть “пахне минулим” — цей аромат наповнює приміщення разом із духом відданості професії.
ДЕТАЛЬНІШЕ- У "МАЯКУ" ВІД 1 ЛИСТОПАДА
ВІДЕО-ТУТ