У сучасному світі складно уявити життя без ветеринарів- саме завдяки їхній щоденній праці ми можемо споживати якісні та безпечні продукти тваринного походження, а наші улюбленці залишаються здоровими й дарують нам радість. Важливо, що дедалі більше людей відповідально ставляться до «менших братів», адже, на жаль, кількість безпритульних тварин в Україні зростає. На щастя, в багатьох містах відкриваються притулки, де тварин оглядають, вакцинують і стерилізують…

   У Богодухівській громаді теж є чимало викликів - і в питанні поводження з бездомними тваринами, і в утриманні домашніх.

Але є й добрі приклади. У нашому місті живе й працює ветеринарна лікарка Юлія Качкарьова - справжня професіоналка своєї справи і водночас амбасадорка добра. Її турбота, знання та небайдужість - не лише порятунок для тварин, а й приклад для нас усіх.

На жаль, у нашій громаді таких людей, які свідомо й системно допомагають безпритульним тваринам, зовсім небагато. Тому кожен, хто бере на себе цю відповідальність, заслуговує на особливу повагу й підтримку.

Тож, символічно, напередодні професійного свята маяківці поспілкувалися з пані Юлією.

  • Пані Юліє, будь ласка, поділіться з читачами, чому саме цю професію Ви обрали?
  • Любов до тварин у мене була ще з дитинства, не боялась змалечку лікувати тваринок, проводити маніпуляції, тому вирішила повʼязати своє життя із ветеринарією, -ділиться Юлія. - Вважаю, що це було одне із найкращих рішень у моєму житті.
  • Де навчалися та звідки розпочали професійний шлях?
  • Я навчалася у Харківській зооветеринарній академії, яку закінчила в 2012 році. Відразу ж пішла працювати в Богодухівську районну ветеринарну лікарню, де продовжую працювати і  зараз.
  • Всі знають, що Ви  займаєтесь лікуванням тварин. Це ваша власна ініціатива, чи проєкт, що фінансується державою або громадою?
  • Ще з 2021 року так склалося, що я почала допомагати безпритульним тваринам- шукала для них дім, оплачувала стерилізацію власним коштом. Але з часом стало зрозуміло: самотужки впоратися з цим - ні фінансово, ні морально, ні фізично - просто неможливо. Така справа потребує підтримки, спільної участі й небайдужих сердець.
  • Ваше ім’я і допомога безпритульним тваринам нерозривно пов’язнані з Вікторією Овсянніковою. Як давно Ви співпрацюєте з нею? Чи має Вікторія фахову ветеринарну освіту, чи допомагає Вам на волонтерських засадах?
  • Якось так сталося, що спільна робота під час порятунку собачки Жулі та її цуценят, познайомила мене з Вікторією Овсянніковою - простою дівчиною, не ветеринарним лікарем, але з величезним серцем і безмежною любов’ю до тварин. Відтоді наша спільна діяльність набула нового змісту і вийшла на якісно новий рівень.
  • Волонтерство - це був ваш свідомий вибір чи обставини склалися так, що ви просто не могли залишатися осторонь?
  • Якщо чесно, я й досі не вважаю себе волонтером, для мене це не просто слово- це щось величне, це люди, які роблять надможливе. А я лише роблю те, що в моїх силах, багато хто теж може це робити, аби тільки було бажання. За 4 роки нашої спільної роботи, і лише завдяки донатам звичайних громадян, ми змогли стерилізувати сотні тварин, які за ці роки могли народити десятки тисяч нікому не потрібних нащадків.
  • Пані Юліє, розкажіть, будь ласка, нашим читачам, чому так важливо своєчасно стерилізувати та вакцинувати домашніх улюбленців.
  • Стерилізація і вакцинація - це, без перебільшення, життєво важливі речі. Вакцинація захищає тварину від смертельно небезпечних хвороб, зокрема й таких, що передаються людині. А стерилізація - це не «забрати щось у тварини», як іноді помилково думають. Це - шанс подарувати їй довше, здоровіше життя без онкології, гормональних проблем, виснажливих вагітностей. Стерилізація дає шанс тим тваринам, які вже зараз шукають дім, а не змушує їх конкурувати з новими приплодами домашніх Мурок і Жульок. Стерилізація-це найпростіша дія, яка рятує десятки життів наперед.

 

  • З якими питаннями найчастіше звертаються до Вас земляки і землячки?
  •  Багато людей, хто бачить мої дописи в соцмережах про прилаштування тварин, часто запитують: «Чи є у вас притулок, куди можна здати кошенят чи цуценят?» Ні, притулку в нашій громаді немає. І, власне, люди мають усвідомлювати: притулок - це не місце, куди підкидають приплоди -цуценят і кошенят, яких нікуди подіти, а - місце, звідки забирають тварин, щоб подарувати їм дім. Ми всі маємо змінити ставлення до цієї проблеми - вона починається не з тварин, а з людей.
  • Чи багато безпритульних тварин вдалося за цей час  прилаштувати у родини?
  • Так, багато. І я дуже пишаюся тим, що ми робимо це завдяки підтримці неймовірних людей, це- Вікторія Овсяннікова, Настя Нечаєва, Таня Пилипенко, Ганна Таратинова, Вікторія Пазущан, Катя Пугач, Альона Потрух, Таня Громової, Надія Возницька, Степан Бугір, Руслан Бондаренко та багато-багато інших добрих сердець. Завдяки спільним зусиллям нам вдалося прилаштувати понад тисячу (!) безхатніх тварин з нашого району. Це - величезна спільна праця, і я вдячна кожному, хто не залишився осторонь.
  • Пані Юліє, від імені мешканців громади дякуємо Вам і Вашим помічникам за нелегку безвідмовну працю. Вітаємо з прийдешнім професійним святом! Натхнення, витримки та невичерпної життєвої енергії! Сподіваємось, що публікація відізветься у серцях наших читачів.

- Дякую за добрі слова. В свою чергу, в  переддень професійного свята ветеринарів,  хочу побажати міцного здоровʼя, мирного неба над головою та наснаги у вашій благородній справі, епізоотичного благополуччя у всіх сферах вашого життя. Професія ветеринарного лікаря-це покликання, яке вимагає великої любові та терпіння. Нехай вдячні очі ваших пацієнтів будуть найкращою нагородою за вашу працю. Залишайтеся завжди людьми!