Вітання, друзі-читачі і подруги-читачки!
Ось і осінь…Хоча для всіх нас ще не закінчився лютий-22…
А новини останнім часом- з Харкова, Полтави, Львова, Кривого Рогу… -жахають… Жорстокий ворог обстрілює наші міста і села, знищує людей, руйнує те, що будували десятиліттями наші батьки-діди…
Але ми не здаємося, кожний і кожна на своєму фронті робимо все можливе і неможливе для наближення Перемоги – працюємо, волонтеримо, молимося…І дякуємо за кожну хвилину життя на рідній землі нашим мужнім захисникам і захисницям.
Інколи замислююся: а взагалі чи потрібна районна газета у цей час? Багато місцевих часописів за останні кілька років пішли у небуття; певно, за них уже й забули у громадах. Але наш «Маяк» тримається. Передусім, завдяки проєкту IRMI та Fondation Hirondelle "Підвищення стійкості українських медіа"(фінансує Swiss Solidarity), який триває до жовтня. Дякуємо кожному читачеві і кожній читачці, котрі вірять у нас і передплачують видання з 94-річною історією. Ваша підтримка для нас безцінна.
Те, що для деяких поціновувачів районки ми дійсно як ковток повітря, - надихає і додає віри у те, що ми потрібні і важливі. Минулого тижня у різні дні до редакції приходили три жінки різного віку – з різних населених пунктів, з різними проблемами, а об’єднувало їх одне: вони розповідали про свої болі, плакали, питали поради…Звісно, не всі їхні питання ми змогли вирішити, але, принаймні, вислухати, по-людськи пожаліти, дати пораду (може й не слушну і не мудру, але- щиру, від душі) – у наших силах. І те, що землячки виходили з наших стін у кращому настрої, з надією, - власне, це і є своєрідною місією маяківців.
А справжнім «бальзамом для душі» став телефонний дзвінок від читачки Валентини Іванівни з Корбиніх Іванів. Кілька місяців жінка не передплачувала газети. Але не змогла без неї! «Я буду ходити і за кілька кілометрів, щоб забирати «Маячок». Ну не можу я без нього!» -сказала Валентина Щербак. Про це вона навіть написала вірш…
«Маяк» для мене як духовна їжа,
без котрої так дуже важко жити.
Маяче мій рідненький, знову я з тобою,
іще сильніше тебе буду я любити.
Життя моє без тебе аж ніяке…
Як наче темрява тоді закрила мені очі.
«Маяк» - моя інформаційна сила!
Як той магніт, заполонив він дні і ночі.
І впевнено тепер сказати можу:
«Не розірву зв’язок я з ним ніколи!»
У Золочівській громаді внаслідок атаки РФ загинула соціальна працівниця Олександра Халенко
У Золочівській громаді внаслідок російського удару по цивільному автомобілю загинула 77-річна жителька села Леміщине Олександра Халенко. Ще один чоловік дістав тяжкі поранення. Пошкоджений автомобіль із людьми виявили вранці 24 червня поблизу села Писарівка. За попередніми даними, російські війська атакували транспортний засіб ще 22 червня. 5…
