Вітання, друзі-читачі і подруги-читачки!
Ось і осінь…Хоча для всіх нас ще не закінчився лютий-22…
А новини останнім часом- з Харкова, Полтави, Львова, Кривого Рогу… -жахають… Жорстокий ворог обстрілює наші міста і села, знищує людей, руйнує те, що будували десятиліттями  наші батьки-діди…
 Але ми не здаємося, кожний і кожна на своєму фронті робимо все можливе і неможливе для наближення Перемоги – працюємо, волонтеримо, молимося…І дякуємо за кожну хвилину життя на рідній землі нашим мужнім захисникам і захисницям.
   Інколи замислююся: а взагалі чи потрібна районна  газета у цей час? Багато місцевих часописів за останні кілька років пішли у небуття; певно, за них уже й забули у громадах. Але наш «Маяк» тримається. Передусім, завдяки  проєкту IRMI та Fondation Hirondelle "Підвищення стійкості українських медіа"(фінансує Swiss Solidarity), який триває до жовтня. Дякуємо кожному читачеві  і кожній  читачці, котрі  вірять у  нас і передплачують видання з 94-річною історією. Ваша підтримка для нас безцінна.
   Те, що для деяких поціновувачів районки ми дійсно як ковток повітря, - надихає і додає віри у те, що ми потрібні і важливі. Минулого тижня у різні дні до редакції приходили три жінки різного віку – з різних населених пунктів, з різними проблемами, а об’єднувало їх одне: вони розповідали про свої болі, плакали, питали поради…Звісно, не всі їхні питання ми змогли вирішити, але, принаймні, вислухати, по-людськи пожаліти, дати пораду (може й не слушну і не мудру, але- щиру, від душі) –  у наших силах. І те, що землячки виходили з наших стін у кращому настрої, з надією, - власне, це і є своєрідною місією маяківців.
    А справжнім «бальзамом для душі» став телефонний дзвінок від читачки Валентини Іванівни з Корбиніх Іванів. Кілька місяців жінка не передплачувала газети. Але не змогла без неї! «Я буду ходити і за кілька кілометрів, щоб забирати «Маячок». Ну не можу я без нього!» -сказала Валентина Щербак. Про це вона навіть написала вірш…
   
«Маяк» для мене як духовна їжа,
без котрої  так дуже  важко жити.
Маяче мій рідненький, знову я з тобою, 
іще сильніше тебе буду я любити.
Життя моє без тебе аж ніяке…
Як наче темрява тоді  закрила мені очі.
«Маяк» - моя  інформаційна сила!
Як той магніт, заполонив він дні і ночі.
І впевнено тепер сказати можу:  
«Не розірву зв’язок я з ним ніколи!»