Любов сильніша за відстань: історія Катерини та Олександра
27 червня стало особливим днем для Катерини з Гут та Олександра з Кручика - саме цього дня вони поєднали свої серця, офіційно ставши подружжям.
Знали одне одного давно - ще з дитинства, коли Катя Назаренко з батьками жила в Кручику. Тоді вона була ще малою і спілкувалася переважно з однолітками. А от Олександр, якому зараз 31, ще тоді звернув увагу на гарненьку дівчинку - запам’ятав, хоч і не наважився підійти. Та, як каже народна мудрість, від долі не втечеш.
Чотири роки тому вони зустрілися знову - цього разу вже як дорослі, працюючи на місцевому рибоконсервному підприємстві. Спочатку просто спілкувались, згадували спільних знайомих і події з життя села. А далі - симпатія, кохання...
- Мене одразу вразила турбота і мужність Саші, - зізнається Катя. - А ще - його працьовитість і золоті руки. За що б не взявся - все виходить!
Чотири роки промайнули, мов один день.
А цьогоріч Олександр ГЕЦЬ став до лав Нацгвардії. Служить на захисті України. Спілкуються закохані переважно через відеозв’язок.
- Важко, - зізнається Катерина. - Дуже хочеться просто обійняти, бути поруч... Але добре, що маємо бодай таку можливість.
Нещодавно, просто під час відеорозмови в одному з месенджерів, Олександр зробив Каті пропозицію руки й серця. Вона, звісно ж, сказала «так».
- Я чекала цього! - ділиться емоціями Катя. - На весіллі Саша сказав мені: «Ти ніколи не пошкодуєш про свій вибір, я зроблю тебе щасливою». І я вірю - так і буде.
Весілля було небагатолюдне, проте дуже щире й тепле. У Харкові, в колі найближчих. А далі - знову розлука: Олександр продовжує нести службу. А Катерина - чекає.
- Я чекатиму стільки, скільки треба, - говорить Катерина ГЕЦЬ. - Бажаю, щоб Перемога якнайшвидше прийшла на нашу землю. Щоб усі воїни повернулись додому живими і здоровими. Щоб кожна мама, дружина, дитина, сестра й брат дочекалися своїх рідних...
Тетяна Лучинська
