Які ж у нас щирі доброзичливі люди!
Вчора  наша землячка Тетяна їхала з сином  у машині  у справах. З вікна авто на Мусійках вона помітила пташку, яка заплуталася в антидроновій сітці. Жінка попросила сина зупинитися, вони повернулися назад. І, справді: у  пастці з капрону й болю бився дятел - беззахисний, переляканий, неспроможний вирватися самотужки…
- У мене сльози навернулися, коли я побачила цю картину, -розповідає пані Тетяна.
   Далі  Фесенки  попросили драбину в людей, що жили неподалік. Обережно, пальцем за пальцем, розплутали живі крила. За кілька хвилин дятел уже злетів у небо! А мати й син сіли в  машину й поїхали далі…
    Пані Тетяна - мати нашого полеглого Героя Валентина Фесенка. Її син Віктор- теж воїн, який пройшов службу.  Це люди, чий родинний світ розбила війна, чиє серце знає найглибший біль цієї землі…І вони  не змогли проїхати повз чужу біду. Погодьтеся, мало б хто зробив такий вчинок заради пташки. А вони не змогли проїхати повз маленькі пташині крила, що заплуталися в сітці нашого тривожного сьогодення.
   Без сумніву, в цьому і є наша найбільша сила. Попри суцільну темряву, втрати й втому, залишатися здатними на ніжність. Зупинитися там, де інші б проскочили. Зберегти в собі світло, яке не здатна загасити жодна війна…