Колись дорога починалася зі звичних речей: придбати квиток, дочекатися автобуса, зайняти місце біля вікна й вирушити у справах…
Сьогодні для жителів Богодухівщини навіть звичайна поїздка може супроводжуватися тривогою. Але попри небезпеку, автобуси продовжують курсувати, водії виходити на маршрути, а Богодухівська автостанція - зустрічати та проводжати пасажирів.
Автостанція Богодухова продовжує працювати, хоча розклад руху зазнав змін. Частину скасували, а деякі автобуси тепер вирушають з інших населених пунктів.
За словами начальника автостанції Сергія Бугаєнка, наразі не курсують автобуси, зокрема, за такими рейсами: «Харків - Чорнухи», який раніше відправлявся о 16:50, «Харків – Лебедин» із відправленням о 08:30. Змінився й маршрут до Полтави. Якщо раніше автобус вирушав із Богодухова, то тепер його початкова зупинка Краснокутськ.
Сполучення «Богодухів-Харків» залишається без змін. Перший рейс із Богодухова відправляється о 05:40. Останній богодухівський автобус вирушає з міста о 17:00, а з Харкова у зворотному напрямку о 19:00.
Також через автостанцію проходить рейс Суми - Харків, відправлення якого з Богодухова зазначене в розкладі о 18:45. Хоча, за інформацією, є автобуси «сумського напрямку», які не зазначені у розкладі і вони не заїжджають до АС.
Без сумніву, транспортне сполучення залишається важливою частиною повсякденного життя громади. Для когось автобус – це можливість поїхати на роботу, відвідати рідних або вирішити необхідні справи в іншому місті. Щоправда, кількість людей, які користуються автобусним сполученням, суттєво скоротилася.
Зменшилося, звичайно, приблизно наполовину, - підтверджує думку про нинішній пасажиропотік Сергій Бугаєнко.
Саме зменшення кількості пасажирів він називає найбільшою проблемою автостанції сьогодні.
Дорога, на якій можна зустріти дрон
Про небезпеку, з якою доводиться стикатися під час рейсів, розповів водій автобуса «Харків-Лебедин», з яким ми поспілкувалися біля автостанції. За словами чоловіка, небезпечні ситуації під час роботи вже траплялися по Сумській трасі. Одного разу просто посеред дороги він побачив безпілотник.
Лежав дрон просто серед траси, -розповідає водій Іван. Я швидко об'їхав його і поїхав далі. Це було у той день, коли ударили по автобусу Харків-Лебедин…
На запитання, чи бояться люди користуватися автобусами, водій відповідає, що думки пасажирів розділилися приблизно порівну.
Люди по-різному реагують. Одні бояться їздити, інші кажуть: а що робити, якщо треба? Комусь до лікарні, комусь у справах, хтось до рідних їде. Життя ж не зупиниш… Звісно, і самому неспокійно, особливо після того, що сталося з автобусом. Але ж треба працювати, людей возити. Головне - щоб усі живими й здоровими доїхали. Бо зараз ніколи не знаєш, яка небезпека може чекати за наступним поворотом…
Трагедія, яка нагадала про небезпеку цивільних перевезень
29 червня російський безпілотник атакував цивільний рейсовий автобус «Харків-Лебедин» поблизу села Губарівка Богодухівського району. За інформацією поліції Харківської області, унаслідок удару загинула 75-річна жінка, ще четверо пасажирів зазнали поранень і травм різного ступеня тяжкості. Як повідомляв очільник поліції Харківщини Петро Токар, російські військові застосували для атаки безпілотник типу «Молнія». Автобус здійснював рейсові перевезення між Харковом та Лебедином Сумської області. На момент удару в салоні перебували 12 людей. Того ж дня неподалік села Куп'єваха російський безпілотник влучив у вантажівку м'ясокомбінату. Водій не постраждав, однак транспортний засіб було знищено.
Так, сьогодні кожен автобус, що відправляється з Богодухова чи іншого прифронтового міста чи села - це більше, ніж просто транспортне сполучення між населеними пунктами. Це можливість для людей залишатися на зв'язку з рідними, діставатися до необхідних міст і продовжувати звичне життя.
І за кермом кожного такого автобуса - людина, яка, попри небезпеку, щодня виходить на роботу. А в салоні - пасажири, у кожного з яких своя історія, свої турботи, свої причини вирушати в дорогу…
Колись, сідаючи в автобус, ми найбільше переймалися тим, чи встигнемо на потрібний рейс, чи не запізнимося на зустріч. Сьогодні ж до звичних дорожніх клопотів додалося ще одне тривожне запитання: чи благополучно доїдемо?..
І все ж автобуси їздять. Автостанція працює. Люди вирушають у дорогу й повертаються додому. Бо життя, навіть у таких непростих умовах, триває.
І як же хочеться, щоб знову настав час, коли дорога асоціюватиметься лише з подорожами, зустрічами та приємними очікуваннями. А найбільшим хвилюванням пасажира буде хіба що запитання: «Чи не запізнюється автобус?»
А поки що хочеться побажати кожному водієві й кожному пасажирові найголовнішого - щасливої та безпечної дороги, і неодмінно - повернення додому.
Бо нині слова «Щасливої дороги!» набули для кожного з нас зовсім іншого, особливого змісту…
