У кожному місті, в кожному селі України сьогодні є ті, для кого війна ніколи не стане просто розділом у підручнику історії. Вдівство…Це не лише про втрату чоловіка, це -про мовчазний біль у кожному подиху, про дитячі запитання, на які важко відповідати, про самотні ночі і пусте місце за столом… Це - про неймовірну силу жінок, які, втративши найдорожче, продовжують жити, виховувати дітей, берегти пам’ять і будувати майбутнє. Це -про наших героїчних мам, дружин, дітей загиблих воїнів…
Це -зламані долі, бо багато жінок у подальшому житті так і лишаються самотні у душі, адже разом із загибеллю найкоханішої людини у них ніби вирвали серце з почуттями…
Сьогодні, напередодні Міжнародного дня вдів, ця розповідь на шпальтах районки - про молоду вдову, чий чоловік, Степан ЛЕХ, віддав життя за Україну. Але перш ніж стати Героєм усієї країни - він був її "радістю", її людиною, її всесвітом…


-  Мій чоловік Степан живе у моєму серці, у моїй пам’яті, -розповідає 26-річна Анастасія.-  Хоч його вже немає поруч, він завжди зі мною. Я хочу розповісти про нього - щоб люди знали, ким він був. І чому він назавжди залишиться для нас Героєм…


Степан Васильович ЛЕХ - майор, офіцер відділення розвідки 105-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Народився 7 січня 1994 року на Тернопільщині. Ще зі шкільних років твердо знав, що хоче присвятити себе військовій справі. Після школи вступив до Коропецького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, а згодом — до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького. Він був цілеспрямованим, рішучим і завжди йшов до мети з гідністю.
Після завершення навчання служив у розвідці прикордонної служби - в Одеській, Чернівецькій, Херсонській областях. Ще курсантом, у 2014 році, під час окупації Криму, вперше став на захист України.

ПІДПИСАТИ ПЕТИЦІЮ -ТУТ

Весь текст про Героя- у газеті "МАЯК" від 20 червня