Сучасний одомашнений кінь набув швидкого поширення в Євразії ще 4200 років тому. Перед тим у тварин виникла генетична мутація спини, яка, ймовірно, полегшила верхову їзду.
Про результати аналізу 475 геномів стародавніх коней, опубліковані в журналі Nature, пише Associated Post.
"У минулому у нас було багато різних ліній коней. Це генетичне різноманіття було очевидним у стародавніх зразках ДНК, які дослідники проаналізували з археологічних місць по всій Євразії, датованих 50 тисяч років тому", – сказав Пабло Лібрадо, еволюційний біолог з Іспанської національної дослідницької ради в Барселоні та співавтор дослідження.
Дослідники виявили, що скорочення генетичної відмінності коней, яке пов’язують із одомашненням, відбувалося значно швидше, ніж у собак, свиней, великої рогатої худоби, кіз чи овець.
Особливі коні спричинили швидку зміну інших родоводів – і вже за три століття коні на території Іспанії були схожими на своїх родичів в Україні. Таким чином локальна унікальність тварин поширилася і стала глобальною.
"Люди приголомшливо швидко змінили геном коня, можливо, тому, що ми вже мали досвід роботи з тваринами", – додав Лоран Франц, який вивчає генетику стародавніх істот у Мюнхенському університеті Людвіга Максиміліана.
Науковці вважають, що зміна відбулася через те, що синташта – народ бронзового віку – приручив місцевих коней і почав використовувати їх для розширення своїх володінь.
Однак одомашнення диких коней на рівнинах Євразії було процесом, а не окремою подією, зауважують автори дослідження.
Археологи за залишками зубів знаходили свідчення того, що люди споживали кінське молоко ще 5500 років тому, а найдавніші докази верхової їзди сягають близько 5000 років тому. Водночас саме синташта поширили одомашнених тварин усією Європою.