Новий рік для мешканців Богодухівщини ніколи не був лише датою у календарі. У давні часи це свято сприймали як символ оновлення, початку нового життєвого й природного циклу, а всі дійства мали глибокий сакральний сенс — забезпечити щастя, здоров’я та врожай у наступному році. Традиції Богодухівського краю є частиною ширшої культури Слобожанщини, проте мають власні локальні особливості, що передавалися в родинах із покоління в покоління.

Новий рік — частина великого зимового обрядового циклу
Наші предки не відзначали Новий рік окремо — він був нерозривно пов’язаний із Різдвом, Маланкою та днем Василя. Святкування розтягувалися на кілька тижнів і супроводжувались обрядами, що мали «закласти» добрий рік. Важливою була віра: яким буде перший день — таким стане й увесь рік.

Колядування та щедрування — серце святкування
На Богодухівщині, як і на всій Слобожанщині, юнаки та дівчата групами ходили від хати до хати, співали колядки й щедрівки, бажаючи господарям добра, статку та міцного здоров’я:

«Щоб у полі врожай, у хаті — достаток,
Щоб біда стороною обходила,
А доля — до порога приходила».

За спів винагороджували гостинцями: варениками, пирогами, ковбаскою, інколи — копійчиною. Вважалося: не пустити щедрувальників — накликати невдачу на весь рік.


Святковий стіл: кутя, мед і домашнє тепло
У родинах Богодухівщини новорічний вечір ніколи не уявляли без щедрого столу. Головною стравою була кутя — пшениця з медом, маком і горіхами. Вона символізувала родинну єдність, пам’ять про предків та сподівання на добробут.
На столі також були:

  • домашні ковбаси, холодець, сало;
  • пироги з картоплею, капустою, маком;
  • узвар;
  • соління та квашена капуста.

Кожна страва мала значення — щоб у хаті був хліб, м’ясо, вода і солодке життя.


Дух обрядів: поєднання народної віри та християнства
Усе святкування було переплетенням язичницьких оберегової символіки (вогонь, зерно, коза) та християнських традицій. Родини збиралися разом, молилися, запалювали свічки й просили миру, здоров’я та злагоди в домі.

Деякі звичаї досі живуть на Богодухівщині — колядування, щедрування, родинний стіл. А ось Маланка, маскарадні обходи й сакральні обряди стали радше спогадами старших людей. Та попри зміни й сучасні негаразди — головне залишилося незмінним: Новий рік тут і нині — це віра, що все може початися заново, та набагато краще.