3 грудня — день народження великого українського філософа, поета й мандрівного вчителя Йому б виповнилося багато десятків літ, і хоч минули століття, його слово — так само живе й актуальне, як вітер над нашими степами.
Утім, хоч народився на Полтавщині — у селі Чорнухи, — його доля якимось чином перетиналася і зі Слобожанщиною, з Харковом. Саме тут, у нашому регіоні, він тривалий час викладав, жив, мислив, творив.
Уявіть: філософ — без пафосу, у простій сорочці і з книжкою за плечима — серед наших сіл, полів, серед людей, для яких слово «воля» було не просто абстракцією, а повітрям. Його «Басні харьковскія», його переклади, діалоги, лекції — все це народжувалося в цих краях, дихало землею Слобожанщини.
Та є ще одна важлива деталь, болюча для всієї України. У Сковородинівці на Харківщині стояла хата, де Сковорода провів останні роки життя. Там працював його літературно-меморіальний музей. Але в перший рік повномасштабної війни, у травні 2022-го, російська ракета зруйнувала будівлю майже вщент. Дуже шкода — адже це була не просто хата, а місце живої історії, пам’яті, духовної спадщини. На щастя, частину експонатів встигли евакуювати, але сама будівля втрачена.
А ще — є серед дослідників версії, мало не легенди, що у біографії були приховані любов і трагедія. Дехто навіть припускає, що колись він міг мати таємний шлюб й дитину.Якщо це так — чи не віддзеркалює ця історія його вічного пошуку свободи: свободи духу, любові, людяності.
Сьогодні, у рідних краях — у Харкові, на Харківщині, — варто зупинитися, задуматися: що означає «бути вільним» у наш час? Бо Сковорода не просто вчив — він жив так, щоб життя було вільним, простим, чесним. Його думка все одно ходить поліськими стежками, широкими степами, нашими вулицями!
Можливо, комусь із нас варто сьогодні затриматися, відкрити книжку Сковороди, або просто піти гуляти полями, задуматися — чи жива у нас справжня воля: в серці, у слові, у виборі.
