У Парижі ХХ століття БУДИНКИ ВИСОКОЇ МОДИ називали на честь модельєрів, які їх засновували. Історики вважали ІВ СЕН ЛОРАНА, котрий працював в 1960-1970-ті роки та на той час вдягав усю ПЛАНЕТУ, одним із найвідоміших та найефективніших французьких модельєрів. Саме йому належали пророчі слова стосовно власно створеного монстра (імперії моди), із яким він приречений жити. І.С. ЛОРАН прагнув творити незалежно, виразно, без чого існування справжнього митця неможливе. Він не боявся критики. Зауважував, що стиль-це ВІН. За гасла тримав : творчість, пристрасть та зухвалість. У відвертих розмовах із друзями ВЕЛИКИЙ КУТЮР’Є зауважував, що у нього не залишилось конкурентів. Саме у цьому й полягала його особиста драма. ІВ СЕН ЛОРАН став останнім паризьким КУТЮР’Є.
Звідки береться смак, витонченість, аристократизм? Чи дійсно, для краси властива безмежність? Як народжуються мистецька поміркованість і граціозність? Чи можна цьому навчитись у виші? Людина народжується, живе і творить, покликана Богом саме красою пізнати та полюбити Всесвіт, яким би жорстоким останній не видавався.
Флористичний кутюр’є (так я називаю пані ТЕТЯНУ ПИЛИПЕНКО ) один із найбільш нерозкритих, утаємничених, водночас піднесених образів талановитої плеяди жіноцтва Свято-Духівського храму міста Богодухова.
У далекі роки дитинства до церкви її привела бабуся Анісія, набожна, спокійна, охайна у всьому пані, що мріяла про одне, - аби дитині випало щастя. Незважаючи на вік дівчинки, часто екзаменувала останню щодо церковного уставу; духовних практик (знання молитов); жорстко контролювала її увагу, тоді ще зовсім маленької парафіянки. Пані Тетяна згадує, як бабуся постійно допитувалась, котре Євангіліє читалось за літургією, цікавилась знаннями малої щодо елементів доступної її віку церковної атрибутики, правил поведінки у храмі.
Час вносив у життя свої корективи. Освіта вимагала перебування у інтелектуальній столиці України. Паломницький трекінг змінювався. З поверненням до рідного міста зацікавленість рідним храмом (тоді, Свято-Покровським) відновилась.
За щасливим збігом обставин до міста прибув креативний, дієвий, зацікавлений у православній молоді отець Стефан. Життя завирувало. Місто очікувало з нетерпінням відкриття нового Свято-Духівського храму. Виникла нагальна потреба у «додаткових працьовитих співробітниках», дехто збирався виїжджати. Усе перекроїла війна. Нестача фінансових коштів (було на кого їх витрачати), робочих рук долучили до творчої діяльності пані Тетяну. Робота, до якої її загітувала пані Неля (вкрай працьовита та відповідальна особа, котру й дотепер добрими словами подяки згадують парафіяни), для дівчини була новою, проте, нелячною. Широкий мистецький діапазон, взірцевий художній смак, розуміння форми та змісту, властиві витонченій натурі Тетяни Пилипенко, підказували дівчині, що вона із завданнями справиться. До того ж ніщо не обмежувало її задумів, бо, як відомо, для митця циркулярів не існує. Отож, потекли до храму квіткові струмочки від небайдужих. У чому була нестача, докуповували у профільній крамниці (пан отець-настоятель та флористи Свято-Духівського храму висловлюють вдячність високошановному пану Сергію Книш, його відповідальним співробітникам за якісну продукцію та розуміння форсмажорних ситуацій). Прикрашання храму за високими флористичними технологіями від Тетяни Пилипенко та її помічниць (Тетяни, Анастасії, Світлани, Олени) перетворюється у неперевершене, неповторне таїнство поєднання духа та квіткової плоті, що є незрівняним та не підлягає дубляжу.
Адекватність колористики, співвідносності рослин, елементів природної аромотерапії, максимально прорахованої геометрії флористичних витворів створюють відчуття піднесення та радості. Парафіяни щоразу занурюються у атмосферу казкового настрою від справжнього православного дива, позитивного духовного релаксу. А вони неодмінно лікують і душу, і тіло. Храм поглинає тотально поширену емоційність і …торжествує! В цій атмосфері добра, самодостатності оживають образи Святих, наповнюючись духовною енергією композиційної естетики дивних задумів талановитої творчині. Експресія, колорит, позитивна енергетика, здорове новаторство, - це далеко не усі складові знахідок Тетяни Пилипенко. Неабиякий талант майстрині удосконалює полотна шляхом інкрустацією плодами (фрукти), духмяними травами, елементами промислового декору. Навіть досвідчений у мистецьких спостереженнях владика Онуфрій не зміг стримати власних вражень від високого стилю будови, прикрашеної командою на чолі із Т.В. Пилипенко до храмового свята (Дня Духа Святого). Ця трендова, вкрай ефектна розумниця і майстриня встигає повсюдно: блискуче отримати три вищі освіти; бути взірцем, неформальним авторитетом на роботі , опікатись контингентом та ріднею, колективною передплатою районної газети «МАЯК», нескінченими нужденними безхатьками - котами та цуциками Богодухівщини; тримати вбивчі удари долі і товаришувати так, як мало кому на тепер це вдається.
5 вересня Тетяна Вікторівна Пилипенко святкує свій День народження. З нагоди останнього від імені рідні, друзів, колег, настоятеля (о. Стефана Бугір) та парафіян Свято-Духівського храму хочу привітати високошановну пані Тетяну із цим прекрасним святом та грунтовно запевнити її в тім, що НАШ СТИЛЬ, СТИЛЬ СВЯТО-ДУХІВСЬКОГО ХРАМУ - ЦЕ ВИ, справжня донька, сестра, племінниця та онука, хрещена, класна і неперевершена телефонна подруга, взірцева співробітниця, майстриня, парафіянка, у якої дійсно (без драматизму) не залишилось жодного конкурента!
Від імені співавторів публікації. Доктор медичних наук, професор. Інна ТОРЯНИК.
