Вітаю всіх із Днем Святого Миколая! Нехай у цей день у вашому домі запанують затишок, тепло, добро й любов. Нехай Миколай принесе мир, радість і сповнення мрій, а серця наповнюються вірою й надією. Хай добро, яке ви даруєте — повертається сторицею: у добрих справах, теплих словах і щирих усмішках. Бажаю, щоб у новому році в кожній родині було щастя, здоров’я, злагода та віра в Перемогу.
6 грудня —
Це свято, якого з нетерпінням чекають діти та дорослі, бо воно приносить радість, тепло, щедрість і віру в добро. Це день, коли роблять добрі справи, дарують увагу, турботу й подарунки тим, хто цього потребує.
В цей день у церквах служать молитви та згадки про Святого Миколая як захисника дітей, мандрівників і нужденних.
У Богодухівській громаді існує традиція відзначати День Святого Миколая: запалювати ялинку, організовувати свята для дітей, залучати громаду.
На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю й узвар, щоб наступного року забезпечити врожай на жито і плоди. На всій території України влаштовували заздоровні обіди на честь Миколая Угодника з приготуванням ритуального пива й медів. В різних регіонах — після церковної відправи готували святкову кутю та узвар; часто робилися обіди, частування; у сільській місцевості існував звичай, коли «полазником» — першим, хто переступить поріг — вважали людину, що має принести удачу на рік. На Поділлі цього дня чекали «полазника». Також через подвір'я мав пройти хазяїн, дати худобині їсти і привітати її словами:
Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю дружиною!
Про зміну дати
Раніше в Україні — за старим (юліанським) календарем — День Миколая святкували 19 грудня; так тривало довгі роки.
Але після переходу Православна Церква України (та частини греко‑католицьких громад) на новий календар святкування перенесли на 6 грудня.
Отже тепер офіційно та з благословенням церков святкуємо 6 грудня — як у багатьох європейських країнах.
