Сьогодні Україна відзначає Жіночий день. Свято весни, тепла і вдячності жінкам - матерям, дружинам, донькам. Але для багатьох українських матерів цей день сповнений не лише квітів і привітань, а й тихого болю, тривоги та молитви. Бо їхні сини сьогодні на фронті, у полоні або ж зникли безвісти.
     Саме з таким болем уже чотирнадцять місяців живе наша землячка, волонтерка з команди ГО «Українська Жіноча варта» Ельвіра Тацюнь із села Щасливе. Її син - 24-річний Едуард - зник безвісти під час виконання бойового завдання у Курській області, в Суджанському районі, поблизу населеного пункту Кругленьке…


  Чотирнадцять місяців - без жодної звістки. Чотирнадцять місяців пошуків і надії, які не полишають материнського серця.
   Нещодавно Ельвіра разом з іншими родинами українських військових здійснила поїздку до Туреччини, щоб донести світові правду про українських захисників, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. У Стамбулі та Анкарі родини передали офіційні списки з проханням сприяти поверненню українських воїнів додому.
   Це була поїздка матерів, дружин, сестер і побратимів - людей, які живуть однією надією: побачити своїх рідних живими.
  Щира історія цієї сильної жінки, її боротьба, поїздка до Туреччини і слова, які не можуть залишити байдужими, - читайте незабаром у друкованій газеті «Маяк».
  А сьогодні, у день жіночого свята, хочеться побажати Ельвірі найголовнішого - дочекатися свого сина.
Щоб настав той день, коли її очікування закінчиться обіймами...І коли мама зможе сказати найважливіші слова:«Сину, ти вдома…"