Село Заброди розташоване на лівому березі річки Мерло, у Богодухівській громаді Харківської області. Це невеликий населений пункт Богодухівського району, у якому проживає кілька сотень мешканців. Від адміністративного центру громади - міста Богодухів - його відділяє лише кілька кілометрів, вверх по руслу річки.

Спочатку на цій території не існувало єдиного села. Тут розміщувалися окремі хутори, які з часом об’єдналися в один населений пункт. Найдавнішими серед них вважаються Бірки та Подбірки. Пізніше з’явилися хутори, названі за прізвищами або прізвиськами перших поселенців: Пилипенко, Назаренко, Чуйки, а також Низівка та Філатово, яке, за переказами, походить від прізвиська Хилатий. Саме з цих хуторів і сформувалося сучасне село Заброди.

Назва населеного пункту має глибоке історичне коріння й тісно пов’язана з природними умовами місцевості. Річка Мерло здавна була важливою водною перешкодою та водночас шляхом сполучення. Щоб дістатися з одного берега на інший, люди користувалися бродами - неглибокими місцями, де воду можна було перейти вбрід. Такі місця мали особливе значення і часто ставали осередками життя та пересування.

Через ці землі пролягали важливі історичні шляхи. Зокрема, неподалік проходив Муравський шлях - один із найдавніших сухопутних маршрутів, яким рухалися купці, торговці, військові загони та інші мандрівники. Уздовж таких шляхів виникали поселення, місця відпочинку й переправи, що мали важливе економічне та стратегічне значення.

Варто згадати й бродників, про яких мало , що відомо - мабуть, це була особлива група людей, які добре знали місцевість, уміли знаходити безпечні переходи через річки та орієнтуватися в степах. Вони супроводжували купців та інших мандрівників, допомагали військовим загонам і виконували роль провідників у складних або небезпечних місцях.

Як стверджували деякі місцеві жителі, у районі сучасних Забродів річку Мерло здавна переходили саме вбрід. Таких місць могло бути кілька, і всі вони активно використовувалися. Саме тому цю територію почали називати Забродами - місцем, куди люди приходили, «забрідали» або долали водну перешкоду.

Подібні приклади відомі й в інших населених пунктах. Так, у місті Ізюм, де річка значно ширша, брід мав особливе значення. Тому той, хто контролював переправу, охороняв її та пропускав купців та мандрівників той і збирав з них мито, від цього слова і пішла назва «митниця». Такі переправи мали велике економічне значення.

Поблизу бродів будували укріплення та городища, а також встановлювали на шляху до них кам'яні орієнтири які слугували орієнтирами. Вони допомагали мандрівникам знайти безпечний шлях у степах, особливо вночі, під час туману або високої води. Контроль над бродом означав контроль над рухом людей, товарів і військових загонів, тому з часом такі місця перетворювалися на поселення, а згодом - на міста.

Брід - це неглибоке місце в річці чи іншій водоймі, яке дозволяє безпечно перейти воду пішки, верхи або транспортом. У переносному значенні це слово збереглося в українському прислів’ї «не знаючи броду, не лізь у воду», що ще раз підкреслює важливість знання місцевості.

Отже, з історичної точки зору для жителів правого берега річки Мерло ліва сторона справді могла бути «забродом» - місцем переходу вбрід. Саме це й пояснює походження назви села Заброди як території, пов’язаної з переправами, давніми шляхами та людьми, які століттями приходили сюди з різних берегів.

Історія народу, історія країни, а в кінцевому підсумку й усього людства починається з малої батьківщини. Саме такі села, як Заброди, зберігають живу пам’ять про минуле, людей і події, що формували наш край.

До речі, Заброди дали Україні й видатних особистостей. Саме тут народився відомий український історик, академік і громадський діяч Петро Тимофійович Тронько. Його ім’я добре відоме в Україні: в Києві є вулиця, названа на його честь, а в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна діє Центр краєзнавства імені академіка Тронька. Це ще раз підтверджує, що навіть невеликі села можуть бути батьківщиною людей, які залишили помітний слід в історії держави.

( фото зроблено земляком )