Тихо, зі щемом у серці й невимовним болем.
Солдат Віталій Острась повернувся додому на щиті.
Він народився і виріс у селі Максимівка.
Змалку знав ціну праці, був щирим, надійним, відповідальним. Найбільшою його радістю була родина - дружина і донечки, заради яких жив і мріяв.
19 грудня 2024 року Віталія мобілізували до лав Збройних Сил України. Він став до строю, виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною та родиною.
15 лютого 2025 року відбувся його перший вихід на позиції поблизу села Лебедівка Суджанського району Курської області. Після цього зв’язок обірвався. Дні тягнулися тривожно і довго. Рідні чекали, вірили, молилися і майже рік жили надією на добру звістку. Та війна виявилася безжальною.
У Богодухові з Героєм попрощалися рідні, друзі, побратими та жителі громади. Віталія поховали на Алеї Героїв у Богодухові. У пам’яті близьких і всіх, хто його знав він назавжди залишиться люблячим чоловіком і батьком, доброю та світлою людиною, яку поважали й цінували.
Щирі співчуття дружині, донечкам, рідним і близьким. Розділяємо ваш біль і разом з вами схиляємо голови в скорботі.
Світла пам’ять Герою.
Вічна слава і вдячність.
