У пенсійному віці життя швидко плине, і бажання наповнити кожен день добрими справами потребує ще більшої швидкості. Приємно, коли з тобою поруч йдуть друзі: надійні, вірні, доброзичливі, тобто подруги, які думають і діють, поважають і цінують тебе взаємно на життєвому шляху. Мені хочеться виділити найбільш близьких подруг із дитинства – Валю, із шкільних років – Лєну, і зараз в літніх роках – Зінаїду Андріївну.
     Із Зіною Кириченко я познайомилась ще на початку своєї трудової діяльності на шкіряному заводі на початку 80-х років. Зінаїда Андріївна народилась в с. Леськівка за часів Другої Світової Війни. Повоєнне дитинство, юність пролетіли, і працювати приїхала в м. Богодухів, де знайшла свою половинку - Віктора Кириченко, на жаль, уже покійного. Працювала Зіна на «шкіряному» заводі робочою за станком, а після закінчення Технікуму очолила колектив змінним майстром. Запам’яталась мені Зінаїда Андріївна енергійною, компетентною, з посмішкою, а іноді і серйозною зі своїми колегами. 
    Пройшли роки, і доля знову звела нас проживати на одній вулиці «Дружба». У сусідки Зіни Кириченко можна багато чому навчитись, як у гарної, турботливої господині. Я пізнаю її як особистість, як людину, яка отримує від своєї домашньої праці красу і задоволення. Взимку вона вже піклується про городню розсаду, влітку з самого рання товчеться вже на городі. Різнобарвні квіти і кущі радують око на охайних клумбах у дворі і біля двору. Завжди охайна, турботлива, з самого ранку Зіна, як зараз я вже її називаю, клопочеться на своєму подвір’ї. 
    Жаль, що всю красу на подвір’ї і в домі рідко бачать її онуки і правнуки, які за сучасних обставин живуть далеко в інших містах. Але по телефону Зіна Андріївна постійно підтримує зв’язок з родинами. Радують її дві доньки -Ріма і Ольга, онуки Юля і Карина, зяті та правнуки: Назарій та Еміль. При зустрічі вона гостинно частує їх своїми пиріжками і вареничками. Але сили тікають із блискавичною швидкістю, і я розумію, коли вона мені жаліється, що десь болить їй. За чашкою чаю або кави ми часто спілкуємось на злободенні теми, згадуємо працівників заводу, багатьох з яких уже немає на цьому світі. Кожен день зараз для нас – свято, і ми мріємо про мирне життя, радіємо за наших дітей, онуків і правнуків. 
 Я дякую долі, що поряд зі мною друзі, які прикрашають наше життя, і з любов’ю ставляться до природи, що надихає нас на нові приємні звершення. 
  Через кілька  днів - день народження моєї подруги. Щиро вітаю цю прекрасну жінку і зичу всього найкращого, в головне –Перемоги, миру, добра, здоров’я.
Олександра Харченко