Масниця – це одне з найяскравіших і найрадісніших традиційних свят в  Україні, яке щороку відзначають напередодні Великого посту. У 2026 році  вона триватиме з 16 по 22 лютого. Коріння цього свята сягає  дохристиянських часів, коли наші предки поклонялися силам природи,  сонцю та родючості, пов’язуючи завершення зими з надією на відродження  життя й майбутній щедрий урожай. 
   З приходом християнства Масниця органічно вплелася в церковний  календар і стала Сиропустним тижнем – останнім етапом підготовки до  Великого посту. Саме тому це свято поєднало в собі давні язичницькі  традиції народних гулянь і християнський зміст духовного очищення,  посівши особливе місце в культурній спадщині українського народу. 
Традиційно Масницю святкують упродовж семи днів, і кожен із них має  власну назву та обрядове значення. З давніх-давен у цей період  влаштовували народні гуляння, вечірні посиденьки, розпочинали сватання  та знайомства з майбутніми родичами. Вірили, що чим веселіше й щедріше 
відсвяткувати Масницю, тим краще буде наступний рік. Саме тому на  вулицях міст і сіл відбувалися масові заходи з іграми, конкурсами,  ярмарками та розвагами. Окрім цього, Масниця вважалася сприятливим  часом для зміцнення родинних стосунків і сімейної злагоди. 
Кожен день Сиропустного тижня мав свою назву й супроводжувався  особливими традиціями. 
Понеділок – Зустріч. Цього дня люди запрошували до своїх осель рідних,  друзів і сусідів, ділилися планами на майбутні дні та бажали одне одному  добробуту. На столах з’являлися вареники з сиром, млинці, сирні  запіканки, а також калита (обрядовий круглий корж, що символізував 
сонце, тепло й достаток) та інші смаколики. Також цього дня робили  солом’яне опудало Масниці й ставили його на головній площі села чи  міста. Воно залишалося там на весь тиждень, а в неділю його спалювали,  проводжаючи зиму і закликаючи весняне тепло та світло. 
Вівторок – Загравання – був днем молоді, знайомств і веселих розваг. У  давнину цього дня влаштовували оглядини: хлопці й дівчата збиралися  разом, каталися на санях, співали пісень і брали участь у народних забавах. 
Вважалося, що знайомства, започатковані на Масницю, обіцяють щасливе  та міцне подружнє життя. 
Середа – Ласунка. Господині запрошували гостей, особливо зятів, і  пригощали їх так званими «тещиними млинцями». На столі були солодощі  та напої, а зять мав обов’язково сказати тещі комплімент, аби в родині  панували мир і злагода. 
Четвер – Розгуляй. Починаючи з цього дня Масниця переходила від  родинного святкування до загального. Люди виходили на вулиці, співали,  танцювали й веселилися до пізнього вечора. Будь-яка праця в четвер  вважалася недоречною. 
П’ятниця – Тещині вечори. Тепер уже зять запрошував тещу в гості та  частував її різноманітними стравами. Цей обряд мав на меті зміцнення  родинних зв’язків і взаємної поваги. 
Субота – Посиденьки зовиці. Молода невістка кликала в гості сестру  чоловіка й пригощала її варениками, пирогами та млинцями,  демонструючи гостинність і добрі наміри. 
Завершувалася Масниця Прощеною неділею – найважливішим і  найглибшим за змістом днем. Люди просили одне в одного прощення,  намагалися примиритися й очистити душу перед початком Великого посту. 
Кульмінацією свята ставало спалювання солом’яного опудала, під час  якого символічно згорали всі негаразди й печалі, поступаючись місцем надії, теплу та оновленню. 
Таким чином, Масниця є не лише часом веселощів і смачних страв, а й  важливим періодом духовної підготовки, родинного єднання та збереження  багатовікових традицій українського народу. 

  Автор - Діана Олександрівна Коваленко, здобувачка першого  (бакалаврського) рівня вищої освіти, студентка 2-го курсу  Навчально-наукового інституту української філології імені Г. Ф.  Квітки-Основ’яненка Харківського національного педагогічного  університету імені Г. С. Сковороди.