Минає 15 років з дня смерті нашого батька Лук’яненка Василя Пилиповича. 

15 років пролетіли як один день. Немає тебе поряд, та подумки вкотре линемо в щасливі роки дитинства, юнацтва.

Дякуємо вам,  мамо та тато, що ростили, навчали в любові та достатку.
Мама поряд, хай Господь дарує їй довгі роки життя, а от батька немає, пішов у засвіти.

Високий, навіть кремезний чоловік, бувало що не те що погляд - його присутності вистачало, щоб переосмислити поведінку та визнати свою неправоту, прийняти вірне рішення. Ні, це не страх, ніколи не було відчуття страху, ми його ніколи не боялися, ми його поважали, поважаємо і будем поважати завжди, шанували, шануємо і будем шанувати завжди, любили, любимо і будемо любити завжди, пам’ятаємо, пам’ятатимемо.
Назавжди в пам’яті ласкавий ніжний погляд його зелених прищурених очей, з під густих брів, його великі руки з широкими долонями, та відчуття обіймів теплих, затишних, в яких губився весь світ, всі тривоги враз зникали і душа наповнювалась радістю та відчуттям повної захищеності від усіх негараздів світу, наповнювалась щастям.

Мабуть з колегами, друзями, знайомими він був різний, та вдома, з нами, дітьми, – жодного лихого слова, жодної лайки, завжди привітний, усміхнений, жартівливий.

 «Батько приїхав з роботи» – свято для дітей скільки б років нам не було. Пізніше так само радів зустрічі з дідусем онук Назарчик. На жаль, онучки: Софійка, що при його житті була ще зовсім маленька, Дашенька та Дорочка з Данічкою, що народилися згодом, не відчули дідусевого тепла.

Мав, як на мене, надзвичайну мудрість: не чули від нього ні докорів, ні жури, лише спокійна дружня розмова, приправлена гумором, з прикладами життєвого досвіду, з побажаннями, але не більше, рішення (можливо інколи помилкове) приймали ми самі і відповідальність наша. В тому і була наука. 

Та, врешті, юнацькі помилки та негаразди, що здавалися просто крахом світу, під час таких же розмов переосмислювались та ставали вже життєвим досвідом. 

Як не вистачає цих розмов та просто його присутності зараз, особливо в ці буремні для нашої країни часи.

Навіть через 15 років світло цих спогадів зігріває наші душі.
 Царство небесне тобі наш рідних і вічна пам'ять