І це не перебільшення! Дуже багато наших краян і краянок давно чи віднедавна – далеко за межами рідного краю. Але об’єднує більшість їх – безмежна любов до малої батьківщини.
Нещодавно у соцмережах я познайомилася з цікавою людиною, яка часто бере участь у дискусіях-обговореннях у нашій маяківській групі на Фейсбук, котра небайдужа до долі України і робить все можливе для наближення Перемоги. Коли я побачила її картини -була вражена. У кожній її роботі- своєрідний відгук про рідний край і Україну. Фотоальбом робіт Антоніни Пежемської – дивіться за QR-кодом.
Нещодавно мені випала нагода поспілкуватися з талановитою землячкою.
Знайомтеся – Антоніна ПЕЖЕМСЬКА. Родом з села Олександрівка.
Жили з родиною у Харкові, але з початком повномасштабної війни задля безпеки дітей була вимушена емігрувати в Німеччину. На той час її вже давно працював у Німеччині.
Антоніна у Харкові працювала масажисткою лікувально - оздоровчого масажу. Тож у неї - чималий досвід роботи з людьми після травм.
Так склалося, що ще з дитинства Тоня відчувала потяг до малювання. Але взяти пензлик у руки і зайнятися мистецтвом серйозно якось не наважувалася. Все обмежувалося лише мріями про хоча б один майстер-клас, оскільки вважала себе без хисту до малювання, вважала це просто якоюсь цікавістю…Думки про те, щоб втілити свої творчі ідеї на полотні, були весь час з нею…
І тільки 6 років тому жінка спробувала себе у новому амплуа. Сталося це випадково.
Донька Антоніни- Каріна малювала з самого малечку. Талановита дівчинка у Харкові відвідувала школу мистецтв і була однією з найкращих учениць.
- Саме Каріна надихнула мене на творчість і змусила повірити у власний талант, - говорить Антоніна.- Так у 31 рік я взяла в руки пензля, і в моє життя увійшло мистецтво. Художньої освіти я не маю, але безмежно люблю малювати і це мене наповнює внутрішньо.
- Коли в зв'язку з нападом росії ми емігрували до Німеччини, то малювання стало для мене у прямому розумінні терапією в цей нелегкий час, -продовжує співрозмовниця. - Війна, вимушена міграція, незнайома мова, інші закони і порядок, інший світ, якого ти не шукав, але був змушений прийняти заради безпеки дітей. За два місяці до війни раптово захворіла моя донька, і із здорової дитини в один момент вона перетворилася на хвору, яку мучили сильні болі. На жаль, в Україні встановили невірний діагноз і зробили операцію, яка тільки нашкодила. Все це дуже давило на психіку. Було складно, і саме малювання мені допомагало пережити усі складні моменти долі. Потім я зрозуміла, що через картини я можу розповісти про мою країну, про мою культуру, націю. Заявити - хто такі українці, що ми суттєво відрізняємося від росіян, що ми - інші. Що в моїй країні вирує російський кат і хоче стерти мою націю і культуру…
Антоніна малювала, творила, у кожній її роботі була щира любов до України.
І ось -перша виставка Антоніни Пежемської у Німеччині.
- Я була дуже вдячна, бо мене запросили в партію ЦДУ (CDU) - одну з найбільших правлячих партій Німеччини, головний офіс якої відкривав свій виставковий зал, - розповідає землячка.- До відкриття залучили пресу, мені дали можливість виступити. Для мене це було дуже важливо, оскільки я всім говорила і говорю прямо, що росія – країна- терорист. Закликала і закликаю допомогти зупинити російську агресію. Переконувала, шо Україна бореться не тільки за демократію в Україні, а й в усій Європі. І мене почули.
Під час виставки Антоніна проводила лотереї і збір коштів. Усі зібрані кошти - а це 1020 євро - пішли в Україну: на них придбали антидронову рушницю, пневматичні навушники і смаколики для наших бійців.
ДЕТАЛЬНІШЕ -В ГАЗЕТІ "МАЯК" ВІД 26 КВІТНЯ