25 грудня християни святкують Різдво Христове – одне з найважливіших свят для вірян, що символізує народження Спасителя світу, Ісуса Христа, Божого Сина, який прийшов у світ, щоб спокутувати гріхи людства й подарувати людям надію на спасіння. Для українців це свято має особливе значення, адже воно поєднує в собі глибокий християнський зміст і давні народні традиції, які передавалися з покоління в покоління. 

      Для українців Різдво завжди було родинним святом, тому більшість обрядів цього періоду проводилися у вузькому сімейному колі. Святкування розпочинається напередодні, 24 грудня, у Святвечір. Після наведення порядку в оселі вся родина збирається за одним столом, на якому обов’язково мають бути 12 пісних страв – на честь дванадцяти апостолів. Головною різдвяною стравою є кутя – пшенична або ячмінна каша з родзинками, маком, медом і горіхами. На столі також обов’язково має бути узвар, після якого переходять до інших страв: риби, грибів, борщу, вареників, тушкованої капусти, картоплі тощо. У різних регіонах України набір страв може відрізнятися, але їхня кількість незмінно становить дванадцять. Під час Святої вечері не дозволяється лаятися чи сперечатися, адже цей час має бути сповнений миру й злагоди. Різдвяна вечеря починається з появою першої зірки на небі, яка, за християнською традицією, сповістила про народження Ісуса Христа. Першим за стіл сідає господар, за ним – інші члени родини. Трапеза розпочинається з молитви, після чого родина приступає до частування.

     Важливим різдвяним обрядом на Святий вечір є оформлення столу. Традиційно його застеляють свіжим сіном або соломою, зверху насипають трохи зерна й покривають скатертиною. По кутках столу під скатертину кладуть по зубчику часнику, який буде оберігати сім’ю від хвороб і злих сил.

     На почесному місці в домі повинен стояти Дідух – житній, пшеничний або вівсяний сніп, який символізує урожай та добробут, і є оберегом роду. 

     Вранці 25 грудня люди радісно вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують – «Славімо його!». У цей день заведено ходити до церкви на святкову молитву, а також в гості до родичів.

     Обов’язковою різдвяною традицією є колядування – звичай, під час якого групи колядників піснями славлять народження Божого Сина й господарів. Найчастіше в таких піснях звучать побажання щастя, здоров’я й достатку. По закінченню співу, господарі виносять колядникам солодощі або гроші. Вважається, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік.

     Давнім й унікальним різдвяним звичаєм є ходіння з вертепом, здебільшого поширене в Західній Україні. Вертеп – це пересувний мініатюрний ляльковий театр, розміщений в спеціальному коробі (маленькому ящику), у якому показували вистави, розділені на дві частини. У першій — розігрувалися сцени, пов’язані з народженням Христа й біблійними персонажами. Друга (світська) – описувала історії з життя людей. Неодмінний атрибут вертепу –  різдвяна зірка. Її вважають символом радості, саме вона несе новину про народження Ісуса.

     Варто зазначити, що традиції святкування Різдва в Україні не обмежуються статичним вертепом з ляльками. Великої популярності в нашій країні набув і живий вертеп, у якому ролі різних персонажів виконують живі люди.

     Усі різдвяні звичаї, які зберігаються в наших оселях, створюють неповторну українську атмосферу свята. Тому варто берегти ці традиції й передавати їх наступним поколінням, щоб Різдво залишалося частиною нашої культури та родинної пам’яті.

 

З Різдвом Христовим! 

 

Авторка: Коваленко Діана Олександрівна, здобувачка першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, студентка 2-го курсу Навчально-наукового інституту української філології імені Г. Ф. Квітки-Основ’яненка Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. 

Різдвяні листівки, яким більше 100 років від родини Вінниченків м. Богодухів.