Змієвські – відомий родовід на Богодухівщині. З діда-прадіда  вони тут жили, родове дерево росло, міцніло розгалужувалось. Сьогодні Олексій Никифорович, який нещодавно відзначив своє 86-річчя, -- патріарх свого славного родоводу. Однак, маючи поважний вік, він не сидить склавши руки.
Коренепластика – не просто його захоплення, це сенс, це стиль його життя. Його роботи демонструвалися на виставці в Харкові і отримали чимало схвальних відгуків.
Народився Олексій Змієвський в Богодухові, закінчив школу і вступив до Харківського гірничого технікуму. Після закінчення працював на шахті на Донеччині. Після служби в армії вирішив продовжити навчання. Тож успішно закінчив Харківський авіаційний інститут.
Він міг би стати конструктором літальних апаратів або іншим фахівцем у цій галузі, але душа весь час прагнула до мистецтва. Починаючи з 70—х років минулого століття намагався знаходити час, щоб приділити своєму захопленню. Превагу віддавав роботі з деревом: мозаїці по дереву та іншим технікам обробки цього матеріалу.
Чому саме дерево, і сам достеменно не знає, бо в ньому криється особлива магія, воно споріднене з людиною, а головне – воно слухняне в його руках. Тож і народжуються маленькі шедеври: то витончені, то грубуваті, але обов’язково наповнені змістом, який майстер  дбайливо вкладає у свої творіння.
Працюючи в Харкові в різних конструкторських і дослідних установах, ніколи не полишав свого захоплення.
Він разом з  ініціативною групою склали родовід до сьомого коліна і дуже пишаються ним, навіть написали своєрідний статут родоводу, як додаток до розкішного дерева роду.  Епіграфом взяли золоті слова: «Не знаючи свій родовід людина не може бути повноцінною».
Тож хочеться побажати митцеві міцного здоров’я і нових творчих здобутків.
Наталія Могилевська