Через війну онлайн-формат у багатьох школах України, зокрема й у нашій Богодухівській прифронтовій громаді, став не альтернативою, а вимушеною необхідністю. Редакція опитала понад 300 земляків, щоб зрозуміти, як дистанційка впливає на дітей і родини. Це опитування не є репрезентативним, тобто не може бути поширеним на думки мешканців всієї громади. Проте  результати дають привід замислитись: чи справді діти адаптувались до "екранів", чи лише вчаться виживати в нових умовах?

«Дитина цілий день за комп’ютером…»

За результатами опитування,  переважна більшість батьків -56% опитаних-  вважають, що їхні діти проводять надмірно багато часу за гаджетами, 26% відзначають різке зниження фізичної активності, а 11% - погіршення зору.
Ще одна важлива цифра: 60% батьків помітили в дітей тривожність, стрес або емоційну нестабільність.


Ці цифри підтверджує досвід пані Анни, мами шестикласниці:

- Для дітей дистанційне навчання - це ще й серйозна психологічна ізоляція. Немає щоденного живого спілкування, немає повноцінної соціалізації. Добре, що хоча б раз на місяць класна керівниця організовує зустрічі з однокласниками, певно, це трохи рятує ситуацію.
У дівчинки вже діагностували сколіоз - наслідок постійного сидіння за комп’ютером. 
    - Моя донька відвідувала школу офлайн лише в першому класі, -розповідає вона.-  Далі - карантин, а з 2022 року - повномасштабна війна. Тож останні роки її навчання відбувається виключно онлайн. Це дуже складно: увесь тягар контролю та організації навчального процесу лягає на  батьків. Але не кожен з нас має можливість бути поруч. Ми, дорослі, працюємо - і не просто працюємо, а намагаємося вижити в умовах війни.
Коли я на роботі, серце не знаходить собі місця. Буває, не можу додзвонитися доньці - доводиться кидати все й бігти додому. Добре, що живемо недалеко. Були й небезпечні ситуації: якось донька хотіла зробити собі чаю, але загралася в телефон - і згорів чайник. 
    -Я впевнена, що більшість батьків мають чимало зауважень до якості та наслідків онлайн-освіти. Але водночас - ми розуміємо: у нашому прифронтовому місті офлайн-навчання - це занадто великий ризик… -підсумовує мама.

 

Мама Вікторія Діденко: «Сподіваємось, що питання якісних та безпечних умов для наших дітей буде почуте та здійснене…» 

Частина батьків зізнається: дистанційка забрала у дітей живий контакт з учителями та друзями.
Понад 57% респондентів зазначають, що дитина стала більше спілкуватися онлайн, і менше - офлайн; 42% говорять про замкнутість та уникання контактів.Особливо болісно це відчули сім’ї, де школа перестала працювати офлайн зовсім.

Пані Вікторія Діденко з Хрущової Микитівки наголошує:
-    Для нас тема дистанційного навчання особливо актуальна . У звʼязку з закриттям нашої школи в селі Хрущова Микитівка це рішення вплинуло на дітей та батьків як у навчальному плані, так і в емоційному та соціальному аспектах . Для когось онлайн формат -це зручність та вибір , для нас це вимушений крок, продиктований обставинами в нашій країні . 
На мою думку, дистанційна форма повинна бути доповненням до навчання , а не його заміною . Ми, батьки, віримо , що денна освіта повинна бути у наших дітей, незалежно від місця проживання. Сподіваємось, що питання якісних та безпечних умов для наших дітей буде почуте та здійснене. 
Наші діти заслуговують на те , щоб вчитися в реальній школі, мати друзів , відчувати підтримку вчителя і рости в громаді , а не в віртуальному просторі. Надіємося , що якісна освіта офлайн повернеться і в наше село …

 

Навантаження на батьків: «Усе на нас»

Опитування показало, що 72% батьків змушені щодня допомагати дітям із навчанням. І лише 10% сказали, що дитина справляється повністю самостійно.


Багато дорослих зізнаються, що працювати та одночасно контролювати уроки - дуже складно.
Юлія, мама двох дітей, які навчаються у першому та другому класах, вважає, що форма навчання дистанційна –це не зовсім добре, бо діти не мають достатнього спілкування з учителем та однолітками. 
-    Дітям важко сприймати матеріал в онлайн - форматі, тому що недостатня увага, і звичайно, дома немає тієї дисципліни, що була б за партою у класі, - говорить богодухівка…

Онлайн -навчання - формат  не є ідеальний,  але наразі він рятує навчальний процес...

Так, онлайн-навчання -  не ідеальне, але життєво необхідне в умовах війни, особливо у прифронтових громадах, як наша. І все ж воно потребує:більшої психологічної підтримки дітей, зниження екранного навантаження,чіткого розподілу обов’язків між школою та батьками. Але попри все, батьки бачать зусилля вчителів, а вчителі - потреби родин. І ця взаємна довіра, без сумніву,  - головний ресурс освітнього фронту…
Ми не знаємо, скільки ще триватимуть ці випробування, скільки триватиме війна. Але точно знаємо: наші діти заслуговують на повноцінне, безпечне, якісне навчання - незалежно від того, у якому населеному пункті вони живуть…Сьогодні надзвичайно важливо не втратити довіру й взаємопідтримку між батьками й учителями, між родинами й закладами освіти. Бо саме ця довіра і є  головним резервом нашого освітнього фронту.
Продовження теми- коментарі  з приводу начальниці відділу  освіти Богодухівської РВА Вікторії  Лукашової і начальниці Управління освіти Богодухівської міської ради Оксани Остахової -у наступному номері газети.

Тему вивчала Тетяна ЛУЧИНСЬКА