Його знають як генія слова, поліглота, науковця та громадського діяча. Ми пропонуємо поговорити про менш відомі факти із життя Івана Яковича. Чи можна назвати його феміністом? Що спільного у шлюбу Франка та соборності України? Який модний тренд письменника нині масово підхопили українці? Зібрали факти, що дивують.

1. Одружився з розрахунку
Справа була не в заможності нареченої. Письменник одружився з Ольгою Хоружинською, дівчиною зі сходу України. У такий спосіб галичанин Франко наче втілював мрію всіх українців про соборність.

У листі до Агатангела Кримського він писав: «З теперішньою моєю жінкою я оженився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою, і то більш освіченою, курсисткою».

Ольга — випускниця Харківського інституту шляхетних дівчат та жіночих курсів у Києві. Знала кілька мов, належала до заможної патріотичної родини. Проте дівчину не видали заміж насильно. Хоружинська також бачила переваги в цьому шлюбі. Чоловіки її сестер займалися громадською діяльністю. Тому партнерство з відомим та радикальним Франком вона вважала гарною ідеєю.

Мету шлюбу ніхто не приховував. Тож на весіллі звучали тости не за щастя молодят, а за Соборність України.

2. Містик, що мав зв’язок із потойбіччям
Іван Франко був упевнений, що має надприродний зв’язок зі світом мертвих. Одного разу купив у львівського антиквара старий рукопис і видав власним коштом як невідому драму Адама Міцкевича. Бо так йому сказав дух покійного. Хоча в літературознавців немає сумніву, що це текст невідомого письменника.

Це був не єдиний випадок спілкування Франка з потойбіччям. Але записів про це небагато. Адже письменник не вів щоденників. Про його життя розповідають листи до друзів чи замітки. Наприклад, «Із спостережень над природою», 1915.

Але як почалося це спілкування з духами? Річ у тім, що в 52 роки Франко сильно захворів. І лікар відправив його лікуватися в містечко Ліпік у Хорватії. Не встановивши точного діагнозу, медики лікували Франка препаратами, що негативно впливали на нервову систему та викликали галюцинації. Очевидно, що звідси й надприродні здібності письменника.

3. Франко-фемініст
Іван Якович підтримував діяльність українського феміністичного руху. Галицьке суспільство в той час було консервативним та радикальним. Проте Франко не був його типовим представником. Він вважав жінок рівними собі та поважав їхнє право на вільну поведінку в суспільстві.

Зокрема питання нерівності прав чоловіків та жінок Франко підняв у статті «Жіноча неволя в руських піснях народних».

Але феміністичний рух викликав цікавість у Франка не лише в контексті літератури. Він також підтримував боротьбу жінок за рівність виборчого права.

У програмі Русько-Української радикальної партії, одним з авторів якої був Франко, йшлося про наступне: «У справах політичних хочемо повної волі особи, слова, сходин і товариств, печаті і сумління, забезпечення кождій одиниці, без ріжниці пола, якнайповнішого впливу на рішанє всіх питань політичного життя».

4. Започаткував модний тренд
Іван Якович — перший, хто почав носити вишиванку під піджак. У родині Франків уміли вишивати та постійно носили вишитий одяг. Цієї традиції Франко продовжував дотримуватися й коли переїхав до міста.

Син Івана Яковича Петро так згадує стиль батька: «Батько залюбки одягався в сіру одежу. Майже завжди носив вишивану сорочку… На торжественні приняття одягав чорний «шлюсрок», рідко фрак».

Таким описує Франка на святкуванні на честь Шевченка Михайло Яцків: «Він сидів зі своєю дружиною, був у темно-синьому костюмі і вишиваній сорочці із синьою стрічкою».

Тож Іван Якович відрізнявся своїм стилем серед галичан, які носили краватки чи пишні коміри. А його тренд одягати вишиванку під піджак знайшов відголос у сучасному суспільстві.

5. У будні — письменник, на вихідних — рибалка
З малих років та до самої старості Франко був завзятим рибалкою. Про це пише у своїх спогадах його син Тарас. Коли Іван Якович проводив з дітьми літні канікули, то вони передусім йшли на рибалку. Він навчав синів плести сіті та робити приманку для риби.

«З тією рибою мати мала потім клопіт: треба було її варити, смажити чи маринувати», — згадує Тарас Франко.

Також Іван Якович брав участь у виданні альбому всіх видів риб. І після його презентації вдома у Франків висіли автентичні малюнки риб у рамках та за склом.

6. Майже лауреат Нобелівської премії
1915 року професор та доктор філософії з Відня Йосип Застирець подав до Нобелівського комітету кандидатуру Франка. В архіві Шведської академії зберігається документ, у якому зазначене ім’я Івана Франка.

Проте Іван Якович так і не став лауреатом Нобелівської премії. Річ у тім, що лист Застирця надійшов до Стокгольма надто пізно. На той момент список претендентів уже був затверджений.

На жаль, Франкові не судилося стати лауреатом. Наступного 1916 року він помер. А за правилами Нобелівського комітету, премія вручається лише живим претендентам.