Багата земля богодухівська талановитими людьми.
24 серпня 1967 року в селі Полкова Микитівка народився самодіяльний художник, різьбяр по дереву Владислав Іванович Ручка. І не дивно: у талановитих батьків – талановиті діти. Це якраз той випадок, коли, як кажуть в народі, стигле яблучко падає поруч з яблунею.
Він добре пам’ятає, як довгими осінніми і зимовими вечорами родина збиралася поближче до тепла і світла і кожен займався своєю справою: бабуся писала свої картини на мотиви українських народних пісень, матуся після трудового шкільного дня і перевірки зошитів теж займалася живописом, а малий Владислав ліпив коників або втілював свої фантазії на аркуші паперу за допомогою пензлика.
Після того, як Владислав побував на виставці виробів з дерева, цей вид мистецтва приголомшив його і допоміг обрати свій шлях у житті. Можливо, і не все спочатку виходило так досконало, як зараз, але у нащадка роду митців був козацький український характер: будь-що навчитися і творити, знайти себе у цій царині. Він добре вчився в школі, читав багато книжок, у тому числі і класиків української літератури, любив подорожувати. Після школи закінчив Харківський педагогічний інститут імені Г.Сковороди. Школа стала невід’ємною складовою його життя і творчості, організував гурток любителів художньої творчості. Після кожної прогулянки в лісі школярі запасалися враженнями і відповідним матеріалом для творчості, виготовляли свої сувеніри. Участь його вихованців у виставках, їх дипломи і нагороди приносять майстрові гордість і задоволення.
Що ж до самого Владислава Івановича, деревина в його руках дивним чином перетворюється на витвір мистецтва. В його роботах можна побачити українську бандуру, мужнього козака, що не випускає з рук шаблю, закохану пару перед розлукою і проводами на війну і орнаменти, візерунки, які виглядають легко і прозоро, неначе гаптовані шовковими нитками.
ВЕСЬ ТЕКСТ - У "МАЯКУ" ВІД 23 СЕРПНЯ
Наталія Могилевська