6 липня 2022 року - день, коли наше життя розділилось на «до» і «після».
У цей день, боронячи рідну землю від російських загарбників, загинув наш син і брат - Назаренко Сергій Петрович. Йому було всього 36…
Синку, рідненький, братику дорогенький, ти мав би жити, кохати, будувати плани, мріяти… Але війна забрала тебе. Ти пішов захищати свою країну, нас, свою землю - і віддав за це найцінніше.
Твій шлях - це шлях честі, мужності, любові до людей і Батьківщини.
Сергій народився і жив у Харкові. Навчався у середній школі №19. Згодом закінчив Харківський професійний електротехнічний ліцей, здобув фах електрогазозварника. Працював за спеціальністю. Дуже любив дітей, особливо своїх похресників Настю і Стаса, племінника Кирила. Кохав і був коханим.
Працював, служив, дбав про рідних, любив дітей. Після армії трудився у ТОВ «Промелектро-Харків». А коли ворог ступив на нашу землю - без вагань став до лав 92-ї окремої механізованої бригади імені Івана Сірка. Обіймав посаду кулеметника. Брав участь в обороні Харківської області.
Ти понад три місяці тримав небо над нами.
Ти воював за кожен клаптик України, за кожне дитя, за кожну українську родину.
А тепер твоя душа - серед зірок, а твій подвиг - серед безсмертних.
Сину, брате, ти назавжди в наших серцях.
Ми живемо тобою - в думках, у кожному подиху, в молитвах…
Ми дякуємо тобі за все.
Нам без тебе боляче, неймовірно важко… Та ми знаємо: ти з нами.
З висоти свого вічного неба - бережеш нас.
Царство Небесне тобі, наша кровинко.
Легких тобі хмаринок, наш соколе…
Ти навіки з нами.
З безмежною любов’ю і вічним смутком - твої батьки і сестра