Світова статистика свідчить, що самою тиражною газетою планети на теперішній час залишається "Уолл-стріт джорнел" (The Wall Street Journal, 1889) - одне із найбільших та найвпливовіших американських видань. У 2010 році його щоденний тираж склав 2,1 млн екземплярів та 400 тис. передплатників у Інтернеті. У цій газеті публікують новини політики, економіки, фінансової діяльності, культури, науки.  Найбільш відомим та авторитетним виданням світу є газета  The New York Times (NYT, 1851), другу за нею позицію займає The Washington Post (1877), третє місце посідає щоденна ліволіберальна британська газета The Guardian (1821). Окрему позицію займає лондонська  Times (1785). Середній тираж одного номера газети Маяк (1930) протягом березня 2023 року становив 1950 примірників. Зауважимо, що з 24 лютого до середини травня 2022 року редакція випускала «Фронтову газету» (форматом А4) тиражем 200-400 примірників. На сьогодні, як я гадаю, є проблематичним встановити точний тираж нашого районного видання у часи, що передували отриманню Україною незалежності. Однак за кількістю екземплярів на душу населення Богодухівського району у ті часи газета «Маяк» могла позмагатись з чималою кількістю авторитетних видань світу. Отже, чому слід передплачувати газету Маяк, на думку пересічної громадянки, передплатниці газети у четвертому поколінні?
        Важель перший. Історичні передумови та громадянська свідомість. Історично Маяк у Богодухові передплачували усі. Відсутність передплати у тій чи іншій родині розглядалась як соціальний нонсенс. Тотальний інформаційний голод, що заважав глибокому осмисленню життя, фальсифікував історію малої Батьківщини, викривляв перебіг соціально-економічних подій спонукав не абияку активність передплатників газети. Зрозуміле тлумачення політичної ситуації, змістовні коментарі сприяли щорічному обранню газети масовою аудиторією читачів, у тому числі, й з огляду на її інформаційні прерогативи. Маяк любили, його номери очікували із нетерпінням, читали уважно, найгарячіші новини годинами коментували телефоном, за грою у шахи, прогулянками у центральному парку. У ньому знаходили відповіді на гострі питання тодішніх богодухівських реалій, між рядків проглядалось те, про що боялись говорити навіть на кухнях. Маяк залишався популярним серед різних верств населення. Логістика газети відповідала обставинам та вимогам часу (зазначена риса збереглась за газетою і на сьогодні). У «доінтернетну еру» Маяк залишався головним засобом соцкомунікацій районного масштабу.  
       Важель другий. Інформативність газети. На сьогоднішній день важко собі  уявити стрічку районних новин без аналітичного огляду у Маяку. Особисто я (проживаючи у Харкові) багато дізнаюсь змістовного, доречного, цікавого зі шпальт нашої районної газети. Це новини адміністративного плану (Бюджет Богодухівської міської територіальної громади на 2025 рік), економічна стрічка, соціально-політичний блок, й найголовніше, військова тематика. Остання висвітлюється на шпальтах кожного із поточних номерів. Біль, скорбота пронизують душу, коли знайомишся із змістом статті «Руйнування, біль, скорбота і наша незламність…», повідомленнями про захисників Вітчизни, котрі назавжди відійшли у вічність (стаття «Він був моїм Всесвітом», некрологи, присвячені  загибелі Ю. Вінніченка, В. Фесенка, О. Буркуна, Д. Юхна, А. Лазурка та сотень інших наших хлопців і дівчат). Гнів, обуреність викликає жорстока інформація стосовно трагедії, яку спричинив агресор будівлі колишньої СШ №2. Водночас серце радіє за талановитих військових, наших земляків, яким вдається ефективно боротись із ворогом, долати його натиск (публікація «Юрій з позивним «Павук»). Вселяють надію такі повідомлення, як «Гутянський Батальйон Добра…», «Благодійний концерт «Надії»». Зацікавленість у передплатників викликають статті соціального напрямку, де фахівці тлумачать окремі аспекти пенсійної реформи, трудового права («Пенсійні нововведення 2025 …», «Захист трудових прав в умовах воєнного стану …»). У Маяку можна знайти відповідь на питання щодо «Взаємодії з власними емоціями…», вивчити культурну спадщину, ознайомитись із життєвою біографією гідних громадян Богодухівщини (публікація з нагоди 100-ліття із дня народження історика, краєзнавця, педагога М. Бєляєва, авторка Г. Грицай). Гордість за земляків викликає інформація (стаття «Врятовані серцем…») стосовно організації ними (Ю. Качкарева, Н. Возницька, Т. Пилипенко, В. Овсяннікова та багато інших) захисту покинутих тварин, який отримав риси системного характеру (авторка А. Шитоха). Питання волонтерства («Жіноче обличчя волонтерства»), гумдопомоги (гостра публікація «Дрова розбрату»), - усі ці питання є нагальними для нашої «районки», висвітлені нею прозоро, чесно, відверто. 
       Важель третій. Фахова спадкоємність поколінь співробітників газети. Із газетою «Маяк» я була знайома з раннього дитинства (мама навіть вчила мене читати саме за її текстовими ресурсами). Із фахівцями видання (зокрема, М. Калініченком, С. Зимічем, В. Рякіною) познайомилась приблизно років 45 тому. Це був (і на тепер теж) згуртований, працьовитий, вкрай ерудований колектив, де кожен знав власну зону відповідальності, у прямому сенсі слова «почувався на своєму місці». Редакція працювала, як то кажуть, «до зносу». Коли готували поточний номер, додому повертались запізно, проте кожна шпальта, колонка, строчка перевірялась вкрай ретельно. До мене як юнкора (згодом стали позиціонувати як «собкора» - власного кореспондента) відносились шляхетно, ощадно, помірковано, враховуючи юний вік «фахівця». Завжди радились щодо тексту моїх статей, серйозно дослухались моїх аргументів, втім зауважень не обходили, робили їх спокійно, виважено. Актуальні учнівські публікації намагались «ставити на передовицю», ратували за відповідну оплату моєї праці (скажу відверто, що остання була доволі суттєвою для тодішньої школярки). З нетерпінням очікували мого позитивного рішення стосовно факультету журналістики КДУ (дбали стосовно професійної спадкоємності). Нащадки моїх учителів (Т. Лучинська)  за журналістським фахом на тепер знають набагато більше, ніж їхні попередники. Вони віртуозно володіють досвідом/навичками роботи із арсеналом штучного інтелекту, багато працюють, незважаючи на небезпеку війни, їздять у журналістські відрядження та залишаються великими патріотами газети, шляхетними особами, як і їхні попередники. 
       Важель четвертий. Данина традиціям (виняткова шляхетність). Статусна особа може і повинна читати газету в оригіналі. Звертаючись до передплатників газети «Маяк» (перш за усе, до потенційних передплатників), я хочу розкрити завісу таємничості  ранкових годин доби  видатних людей сучасності та недалекого минулого (сер У. Черчилль, президент Ф. Рузвельт, королева Єлизавета, перший доларовий мільярдер в історії людства Д. Рокфеллер, президент Д. Форд, барон, банкір Д.Р. Ротшильд та багато інших). Щодня усі вони поринали у бурхливий, стрімкий потік новин за чашкою кави та своєю улюбленою газетою в руках. 
          З великою повагою та шаною до авторитетної редакційної ради газети «Маяк», її співробітників, високошановних читачів, передплатників. Передплатниця газети «Маяк» у четвертому поколінні Інна ТОРЯНИК, доктор наук, професорка