Продовжуючи тему передплати, не можу не відзначити прикру статистику.
Сьогодні у Полковій Микитівці районку передплачують всього кілька десятків сільчан. Водночас як у 2012-му- більше ста.
Звісно, негативний вплив на передплату зробила, передусім, поштова реформа. Пересувні поштові відділення, які б мали розвозити-розносити кожне видання клієнтам ДОДОМУ, - не роблять цього. І це не провина звичайних поштовиків – їхнє керівництво поставило працівників у такі, передусім часові умови, що вони просто ФІЗИЧНО не в змозі здійснити якісну доставку.
І скільки років поспіль ми, газетярі усієї України, боремося з «Укрпоштою» -віз і нині там…
Тож і спостерігали ми особисто у селі цього дня таку картину: деякі сільчани у центрі кілька годин (!) чекали на машину пересувного відділення, щоб здійснити комунальні платежі, зробити певні виплати тощо…
Добре, що хоч виділили для пересувної пошти кімнату, тож жителям і жителькам принаймні є де почекати…
Але ж це не діло! У «гарячу» пору в прямому і переносному розумінні йти до центру, кинувши усі свої справи і чекати на газету, щоб забрати її – то нелегке випробування. Тож і маємо тираж уп’ятеро менший ніж був.
Це підтвердила і шанована ветеранка праці, наша давня шанувальниця Галина Прокопівна Ніколаєнко, яку ми зустріли на пошті. Вона пояснила, що їй за 80, і сил ходити на пошту немає, хоч і дуже любить газету…
І така ситуація- чи не у кожному селі. На жаль. Як її змінити? Не знаю. Мова йде про збереження районного часопису, який ми можемо втратити…
Приємно, що під час нашого візиту одна полковомикитівка передплатила друковане видання, а сільчанин- пдф-версію газети на електронну пошту.
ВЕСЬ ТЕКСТ- У ГАЗЕТІ "МАЯК" ВІД 6 ВЕРЕСНЯ