Війна змінила життя кожного українця, але для молоді Харківщини це не лише випробування, війна стала точкою раннього дорослішання. Покоління 17–20-річних будує плани не в умовах стабільності, а під звуки повітряних тривог — серед новин про обстріли та втрати. Попри це, вони не відмовляються від мрій, а лише коригують їх відповідно до реальності.

Сьогоднішня молодь віком 17–20 років — це ті, хто зустрів повномасштабну війну у 13–16. Діти, які подорослішали в один день — 24 лютого.

Освіта як форма спротиву

Для багатьох юнаків і дівчат навчання стало актом внутрішнього спротиву. Онлайн-лекції під час повітряних тривог, підготовка до іспитів у сховищах, вступ до університетів у прифронтовому регіоні — усе це сьогодні стало буденністю.

Частина випускників свідомо обирає харківські виші, навіть маючи можливість поїхати в інші області чи за кордон. Молодь пояснює це просто:

«Хтось має залишатися. Харків усе ще є столицею українського студентства».


Водночас виїзд молоді за кордон також не є винятком. Точну кількість тих, хто залишив Україну, визначити складно. За оцінками Міністерства молоді та спорту, за межами країни нині перебуває близько 1,7 мільйона молодих людей — орієнтовно 19% від загальної чисельності молоді. Значна частина цих поїздок має тимчасовий або навчальний характер.

«Я без проблем навчалася б у Харкові, але, зважаючи на ситуацію — постійні тривоги та часті прильоти — це небезпечно. Я не хочу ризикувати власним життям. Я безумовно дуже люблю Харків, але за таких обставин говорити про подальше життя тут складно. Якщо війна закінчиться у найближчі роки, я бачу своє майбутнє саме на Харківщині», — розповіла студентка, яка нині навчається за кордоном.

Водночас, навчаючись у харківському закладі вищої освіти, я можу впевнено сказати: молодь Харківщини — це щось неймовірне. Це покоління дій, а не очікувань. Я знаю безліч дівчат, які у вільний від навчання час волонтерять для безпритульних тварин-  знаходять домівки тим, кого війна залишила без захисту.



Є й ті, хто долучається до організації концертів і культурних подій у Харкові. Попри війну, місто продовжує жити, приймати відомих артистів і створювати простір для культури. Для багатьох молодих людей це не просто робота чи волонтерство — це унікальний досвід, знайомства й відчуття причетності до великої справи, здобуті саме тут, на рідній Харківщині.

Є і ті, хто з перших днів повномасштабного вторгнення допомагає військовим і переселенцям, збирає гуманітарну допомогу, координує збори коштів, веде інформаційні сторінки та не дає світові забути про війну в Україні. Хтось працює в медіа, хтось — у громадських ініціативах, хтось поєднує навчання з роботою, дорослішаючи значно швидше, ніж планувалося.

Ця молодь не ідеалізує реальність і не живе ілюзіями. Вони добре знають ціну безпеки, втрат і вибору. Але саме вони сьогодні тримають Харків — не лише фізично, а й сенсами, енергією та вірою в майбутнє.

Харківська молодь — це покоління, яке не чекало кращих часів. Вони створюють їх уже зараз.

(Фото взято з мережі)