Дорогі читачі та читачки!

Чи задумувались ви колись, звідки до нас прийшла традиція прикрашання ялинки на новорічні свята? Насправді вона має багатовікову історію і походить із Німеччини XVI століття. Перша письмова згадка датується 1605 роком у Страсбурзі, де люди прикрашали дерева квітами, яблуками та цукром. Згодом звичай прикрашати ялинку поширився по Європі, і поступово ця традиція дійшла до України, де у XIX столітті ялинка стала популярною серед містян, а у 1935 році радянська влада офіційно зробила її центральним атрибутом Нового року, позбавивши релігійного контексту.

Тож почнімо з початку. Перша зафіксована ялинка в Україні з’явилася в 1811 році в Одесі, у палаці Потоцьких. Це був перший документальний доказ того, що новорічний символ із Європи проник на українські землі. Спочатку ялинку прикрашали по-європейському: квітами, яблуками та цукерками.
У XIX столітті звичай поширився серед містян, особливо у західних областях, під впливом Австро-Угорщини. Водночас він не замінив традиційний український Дідух, а співіснував із ним у родинах: Дідух залишався символом родинного добробуту та зв’язку з предками, а ялинка додавала святковості та краси.

Під час Голодомору 1932–1933 років традиції святкування Нового року та встановлення ялинки майже зникли. В умовах масового голоду, коли люди виживали і шукали харч, святкові атрибути та прикраси відійшли на другий план. Новорічна ялинка в цей час не була доступною більшості сімей, адже навіть основні продукти були дефіцитними. У селах, де люди все ж зберігали традиції, ялинку рідко ставили, а святкування проводили дуже скромно — часто лише з Дідухом і символічною вечерею, якщо вдавалося щось приготувати.

Справжній перелом стався у 1935 році, коли радянська влада офіційно відродила ялинку як атрибут Нового року, а не Різдва. Так традиція, що походила з релігійного контексту, перетворилася на світське, масове святкування, доступне всім громадянам. Ялинка почала встановлюватися у школах, дитячих садках, на підприємствах та у домівках містян.

У XX столітті, за радянських часів, ялинки прикрашали скляними кулями, ватою, картоном, а згодом — фігурками з казок, військової тематики та повсякденного життя. У 1930-х роках навіть робили обмежені серії іграшок із портретами радянських лідерів, але від цієї ідеї швидко відмовилися — вважалося невідповідним вішати вождя хоч і на святкову ялинку.

Під час правління Хрущова з’явилися незвичні прикраси — наприклад, кукурудза на ялинці, символ кампанії з розвитку кукурудзяних посадок.

Пізніше, у період космічної гонки, на ялинках з’явилися ракети, космонавти та зорі, що символізували наукові досягнення СРСР.

У 50-роки з’явилася іграшка-годинник, стрілки на якій наближалися до півночі. Це було зумовлено появою фільму «Карнавальна ніч»

Матеріали іграшок теж змінювалися з часом: спочатку це було скло, вата, картон, а ближче до 1970–1980-х років популярними стали пластикові та пінопластові прикраси, простіші у виготовленні та більш масові. Попри зміни дизайну та матеріалів, ялинка завжди залишалася центром святкового простору, об’єднувала родину і створювала атмосферу радості та тепла.

Сьогодні українські родини прикрашають ялинку яскравими кульками, гірляндами, ангеликами, зірками та іншими фігурками, поєднуючи сучасні святкові елементи з давніми символами достатку, світла та родинного тепла. Незважаючи на політичні та культурні трансформації, ялинка продовжує залишатися символом новорічного свята та родинного затишку, який об’єднує покоління.

Поділіться своїми спогадами з тих часів: як ви пам’ятаєте своє дитинство та новорічну ялинку? Пишіть у коментарях.

(Фото взято з мережі)