Дорогі читачі та читачки!

Кожного року напередодні свят у багатьох родинах виникає одне й те саме питання: чому одні святкують Різдво 25 грудня, а інші — 7 січня? Відповідь криється у календарних традиціях та церковних обрядах.

З 2023 року Україна офіційно перейшла на новий церковний календар, згідно з яким Різдво відзначають 25 грудня — за григоріанським або новоюліанським календарем, так само, як і більшість країн світу. Але навіть сьогодні багато людей продовжують святкувати Різдво 7 січня, дотримуючись юліанського календаря. Він був введений Юлієм Цезарем ще у 45 році до н.е. і використовувався у християнському світі протягом багатьох століть.

Юліанський календар відстає від григоріанського календаря (який використовує більшість країн світу) на 13 днів. Тому православне Різдво, яке припадає на 25 грудня за юліанським календарем, на сучасному календарі відзначалося 7 січня.
Тобто українці святкували Різдво 7 січня, бо церква дотримувалася старого календаря, і ця дата була традиційною для православної духовної практики.

Коли Різдво святкували наші предки

Наші предки святкували Різдво ще до християнства, але на основі сонячного циклу, зимового сонцестояння і народних обрядів. З прийняттям християнства на Русі у 988 році (включно з українськими землями) Різдво Христове було приурочене до 25 грудня за юліанським календарем, що збігалося із давніми святами зимового сонцестояння — днем народження нового сонця, початку нового циклу життя.

Це пояснює, чому традиційно українське Різдво було пов’язане із тривалими колядками, святковими обрядовими стравами та символами родинного добробуту: кутя, дідух, вертепи — усі ці звичаї поєднували християнські й дохристиянські елементи.

Різдво в СРСР

У часи Радянського Союзу Різдво, як релігійне свято, майже не святкували. Радянська влада пропагувала атеїстичну ідеологію, тому церкву та релігійні обряди намагалися витіснити зі свідомості людей. Колядки, вертепи та інші традиційні святкування вважали «буржуазними» або «релігійними проявами» і намагалися заборонити. Водночас у селах українці таємно продовжували готувати кутю, пекти пироги та збиратися сім’ями на Святвечір, зберігаючи духовні традиції предків.

Щоб компенсувати відсутність релігійного свята, Різдво часто трансформувалося в Новорічні святкування. Ялинку, Діда Мороза та подарунки перенесли на 31 грудня та 1 січня, а родинний святковий настрій намагалися зберегти у новому, світському форматі. Багато церков у цей час закривали або використовували під господарські потреби, проте на Західній Україні, де вплив католицької та греко-католицької традиції був сильніший, святкування збереглося значною мірою, це пояснює збереження на заході вертепів та традиційного святкування Різдва. Після розпаду СРСР у 1991 році Різдво повернулося у календар свят, і українці почали відновлювати старі обряди та символи — кутю, дідух, колядки та вертепи.

Кутя, узвар, паштет, холодець, буженина, картопля тушкована, пироги, помідори солені, капуста квашена, раніше закривали у великих бочках по 10-15 літрів відкривали, діставали і ставили на покуть та ввечері вечеряли. – дала коментар місцева мешканка про святкування Різдва у 50-60х роках.

Нині Різдво в Україні святкують як 25 грудня, так і 7 січня, і кожна родина вирішує сама, коли відзначати це свято. Проте суть свята залишається незмінною: це час для родини, духовного відродження та збереження культурних традицій. Незалежно від дати, Різдво — це нагода зібратися разом за святковим столом, згадати предків, поділитися теплом і радістю з близькими.
Головне — не дата у календарі, а те щастя та затишок, які ви створюєте для своєї сім’ї, зберігаючи обряди, колядки та традиційні символи. Адже Різдво — це свято, яке об’єднує покоління, нагадує про важливість родини і дарує віру в добро та світло.

(Фото взято з мережі)