Центральний парк Богодухова знайомий кожному містянину. Тут відбувалися історичні події, для багатьох це місце зустрічей, особистих спогадів. Але завжди це місце залишалося душею і серцем рідного міста.
Впродовж своєї історії центральний парк пережив багато змін, на кожному етапі розвитку міста мав свій неповторний вигляд. Наприкінці ХІХ-початку ХХ століття парк був територією богодухівських храмів і мав по-своєму привабливий вигляд: дерева з Каразінського дендропарку, багато квітів і особлива атмосфера…
З приходом більшовицької влади парк почав докорінно мінятися. За клопотанням місцевих патріотів у 20-х роках минулого століття тут було споруджено пам’ятник Тарасові Григоровичу Шевченку авторства місцевих художників. Це був один з перших пам’ятників Кобзареві на Харківщині, навіть попри критику деяких митців стосовно якості виконаних робіт. Але це вже історія. До речі, тут було встановлено і знаменитий пам’ятник скульпторки Елеонори Блох до перенесення його на вулицю Шевченка.
Люди старшого покоління пам’ятають фонтан, літній кінотеатр, багато скульптур спортивних молодих людей на кшталт «дівчини з веслом», а також кафе «Сніжинку», яке стояло якраз на місці входу до Меморіалу визволителям міста у Другій світовій війні. Був, звичайно, і перший пам’ятник загиблим воїнам. А от кафе «Голубий Дунай» мало і 70 років тому таку ж назву, але трохи іншу споруду. Навколо парку була ажурна огорожа і парадний вхід, розміщений приблизно там, де зараз вхід Свято-Духівського храму.
Час невпинно спливає, міняються цінності, міняється вигляд центрального парку, однак він, як і раніше, залишається душею і серцем Богодухова. А читачі «Маяка» можуть помилуватися світлинами, зробленими в 50-60-х роках минулого століття.
Наталія Могилевська
