У будь-якій справі важлива систематичність, послідовність, неупередженість та холодний розум.
Особливо — у медицині: при захворюваннях, при встановленні діагнозів.
Але чомусь саме відсутність систематичності й послідовності найчастіше призводить до помилок пацієнтів під час взаємодії з лікарем. Я вже стисло писав про це раніше.
Тож.
Чому ви приходите до лікаря з такими запитами: «А можна зробити УЗД?», «Дайте направлення на рентген», «Мені треба здати кров!»?
Звичайно, можна! Я не проти зробити УЗД — особливо коли мені за це заплатять. Але УЗД, ЕКГ, гастроскопія чи рентген вас не вилікують.Буває так, що пацієнти приходять на консультацію вже з купою непотрібних аналізів і досліджень, але проблема все одно не вирішується. Ти розумієш, що «копали» не там і треба все починати заново, а часу, сил і коштів у пацієнта вже немає…
Ще одна цікава ситуація: «У мене болять нирки, шлунок, печінка».
Звідки ви знаєте, що це саме нирки, шлунок чи печінка?
Дослідження показують, що в разі болю в ділянці нирок самі нирки є причиною менш ніж у 10% випадків. А в зоні шлунка взагалі знаходиться пів організму: це може бути абдомінальна форма інфаркту, збільшені черевні лімфовузли, аневризма аорти, здуття товстого кишківника чи остеохондроз. Звідки впевненість, що це саме шлунок?
Іноді пацієнти настільки починають вірити у свої псевдодіагнози, що ображаються, коли ти на основі досліджень їх спростовуєш. Наводиш логічні аргументи — а вони все одно переконують у протилежному, своєму…
Можливо, моя риторика здасться комусь трохи різкою, але так краще запам’ятовується проста істина.
1.Коли ви йдете до лікаря — йдіть із симптомами, а не з обстеженнями та діагнозами.
«У мене слабкість», «головний біль», «важко дихати», «болить ось тут» (показавши пальцем на місце).
Завжди починайте з тих симптомів, які турбують найбільше і стали причиною звернення. Після цього лікар запитає, з чого все почалося і як розвивалося.
І тут важливо надати конкретику, що стосується саме симптомів, а не вашого особистого життя чи історій з минулого.
Спробуйте максимально детально описати симптом. Наприклад, «біль у животі» може підходити під десяток діагнозів. Але уточнення звужують коло:
біль з’явився після вживання алкоголю, оперізуючий, ніби стискає обручем, хочеться піджимати ноги до живота;
або спочатку був у верхній половині живота, а потім спустився в праву нижню частину.
2. Щоб нічого не забути, подумки «проскануйте» себе зверху вниз і назвіть усі симптоми.
Я сам, будучи лікарем, одного разу, вийшовши з консультації вже як пацієнт, згадав купу симптомів, які хотів сказати, але знервувався і забув. Тому тут теж потрібна система.
Деякі пацієнти записують симптоми на листочок — і це похвально!
3. Не призначайте собі дослідження.
Лікар сам визначить спектр аналізів та обстежень, необхідних для встановлення діагнозу.
Повторюся: часто виникає враження, що пацієнти вірять у «чарівне» УЗД легень, яке допоможе стати на ноги. Вибачте за сарказм. Я і сам колись вірив у це.
Неможливо ставити діагноз на основі одного папірця. Не все так просто. Важливими є:
– скарги,
– історія розвитку хвороби,
– динаміка,
а вже потім — дослідження.
Я згоден, що потрібно бути всебічно обізнаним і трохи читати про симптоми та методи діагностики, щоб вас не вводили в оману. Здоров’я — одна з основних сфер маніпуляцій і шахрайства.
Але й намагатися вирішувати все самостійно — помилка.
На завершення хочу побажати вам здоров’я. І не робіть помилок!
Микола Зірка, сімейний лікар
