Вкотре, перебираючи та аналізуючи, все, що відбувається навколо, забуваємо в кінці дня викидати «мотлох» з голови, видаляти так званий кеш, тим самим очищаючи пам'ять. Бо, як виявляється – це робити потрібно систематично. Навіть, тоді, коли здається, що нервова система працює без збоїв. Але так тільки здається.
Настає момент і вмикається «стоп-кадр». І ні, завмирає не навколишній світ, а «Ти». Так, ніби стоїш посеред вулиці, але всередині якоїсь сфери. Все навколо тебе живе, рухається, галасує. І в цьому «броунівському русі» людей, ти неначе з краю – одна непомітна постать. Тобі може здаватися, що чуєш голоси, але не розбереш слів і не розумієш змісту.
Твоя внутрішня сутність вимагає паузи, переосмислення, того чи в правильному напрямку рухаєшся, і чи саме це тобі зараз потрібно, чи не зливаєш свою живу енергію в пустку.
Як на мене, в такі періоди, краще сповільнитися, обираючи те, що заспокоює, додає балансу, сповнює цілющою енергією. Простіше кажучи, ми повинні навчитися «ставити» себе на підзарядку, як улюблений гаджет.
А потім, дуже дбайливо, перебравши свої «файли», зберегти цінне і видалити зайве з думок, серця, життя…
І далі, з оновленою, перезавантаженою системою, в якій гармонійно синхронізувалися розум з душею, продовжувати намічений шлях до поставлених цілей, мрій, майбутнього.
Повірте, після такої зупинки, навколишнє не зміниться, а видозміниться ваше світосприймання, і на місце застарілого, прийде щось нове та надихаюче, як вранішній ковток свіжого повітря.
Бажаю нам частіше залишатися наодинці зі своїми думками…
