13 січня — Щедрий вечір і Маланка: традиції, різноманіття святкувань і народні вірування

Добрий вечір вашій хаті!
Ми прийшли пощедрувати!
Щастя зичимо родині,
Миру неньці Україні,
Всім достатку і везіння
У сім’ї порозуміння!

13 січня — це одна з найяскравіших сторінок українського зимового календаря. У цей день українці відзначають Щедрий вечір, який у народі має ще кілька назв: Маланка, Меланка або Переддень Старого Нового року. Святкування переплітає в собі народні, дохристиянські обряди та християнські традиції — адже за церковним календарем цей день присвячений пам’яті преподобної Меланії (Маланки).

Хто така Меланія
Меланія народилася в 4 столітті у знатній римській родині. З раннього віку вона була благочестивою, присвятила життя милосердю, молитві та благодійності. Разом із чоловіком, Ріццієм, вона віддала своє багатство на допомогу бідним, заснувала монастирі та християнські школи. Після смерті чоловіка Меланія повністю присвятила себе монашому життю і духовному вдосконаленню, переїхавши до Святої Землі. Меланія вважається прикладом щедрості та духовної мудрості. Її святкування в народі трансформувалося у веселий обряд, де щедрість і благополуччя стають символами вечора 13 січня. Саме тому у народній традиції Меланка — це весела дівчина або молода жінка, яка «приносить щедрість» у дім через пісні, танці й обрядові обходи хат.

Щедрий стіл і сімейна вечеря
У родинах по всій Україні 13 січня починається з підготовки щедрої вечері — і ця частина святкування має свої особливості залежно від регіону. На відміну від різдвяного Святвечора, коли страви були пісні, Щедрий вечір передбачає багатий, ситний стіл, де можуть бути як традиційні кутя з медом і маком, так і м’ясні пироги, ковбаси, желе, млинці, вареники з сиром — все, що символізує щедрість і достаток у новому році. У центральних областях часто печуть гречані млинці та пироги, у південних регіонах — популярні м’які кільцевидні булки, а на заході країни господині доповнюють стіл локальними смаколиками, такими як банош чи бограч.
Маланка та щедрування
Після заходу сонця святкування переходить у активну частину — щедрування та перевдягання. У різних регіонах це виглядає по‑різному, але суть залишається однією: молодь і дорослі одягають яскраві костюми, маски та образи з традиційного фольклору — Маланка, Василь, Коза, Чорт, янголи, смерть, ворожка та багато інших.

Ворожіння, прикмети й заборони

"Святочне ворожіння" 1888 Микола Пимоненко

У народній уяві Маланка — це також час магії. Дівчата ворожили на майбутнє, молодь робила побажання на рік, а господарі ставили на вікні тарілку з монетами у воді, щоб у новому році мати достаток.

Ворожіння на судженого (нареченого)
• На гребінці: Перед сном покласти під подушку гребінець, промовивши: «Суджений, ряджений, прийди і розчеши мені волосся». Хто насниться, той і буде судженим.
• На картах: Під подушку кладуть 4 королі. Вранці витягують карту: піковий – старий, ревнивий; трефовий – військовий; червовий – молодий, багатий; бубновий – бажаний.
• На солоне їсти: З'їсти щось солоне, не запиваючи. Лягаючи спати, просити судженого прийти і напоїти. Хто присниться, той і чоловік.
• На вулиці: Вийти на вулицю і запитати ім'я першого зустрічного чоловіка – так і зватимуть нареченого. 
 

Ворожіння на майбутнє і долю
• З чашками: У різні чашки кладуть обручку, хліб, сіль, цукор, цибулю, монету, в одну наливають воду. Наосліп вибирають чашку. Монета – багатство, хліб – достаток, обручка – заміжжя, цибуля – сльози, сіль – негаразди, вода – сіре життя.
• З крупами: По колу розставляють блюдця з різними крупами. Крутять сире яйце: до гречки – багатий наречений, до рису – одружений, до води – подорожі.
• З нитками: Прикріплюють чорну, білу та червону нитки. Витягнути червону – до весілля, білу – самотність, чорну – нещастя

Хоча це веселе свято, існували й заборони: не варто було давати в борг чи перераховувати гроші, бо це могло «відлякати» удачу, не виносили сміття, бо «винесли» б і щастя.

Щедрий вечір у сучасній Україні

На жаль, сьогодні святкування Щедрого вечора і Маланки виглядає інакше, ніж століття тому. Через війну багато традицій змінені або обмежені: масових гулянь, перевдягання у костюми та щедрувальних ходів практично немає навіть у селах, а сім’ї святкують переважно в домашньому колі, збираючись за щедрим столом.
Проте українці намагаються зберегти дух свята: співають щедрівки у вузькому сімейному колі, готують традиційні страви, роблять маленькі символічні обходи сусідів, бажаючи здоров’я та добробуту. Особливо це відчутно у нас на Харківщині та сході країни, де через бойові дії зберегти традицію масових святкувань важко, але люди все одно підтримують атмосферу свята, передаючи її дітям та молоді.
Свято 13 січня сьогодні також стало символом надії та єдності українців, нагадуванням про силу традицій навіть у важкі часи. Воно показує, що навіть у складних умовах родина, щедрість і духовні цінності залишаються важливими, а українська культура живе і передається з покоління в покоління.

Діліться своїми спогадами про святкування Щедрого вечора!
Які страви були на вашому столі? Які щедрівки ви пам’ятаєте або співали в дитинстві? Напишіть у коментарях свої історії та улюблені пісні — буде цікаво почути про ваші традиції!