Сказ — це гостре вірусне захворювання, яке передається від тварин до людини і вражає центральну нервову систему. Основна небезпека полягає в тому, що після появи перших симптомів хвороба не піддається лікуванню і майже завжди завершується летально. Саме тому сказ вважається одним із найнебезпечніших інфекційних захворювань.
Зараження найчастіше відбувається через укуси, подряпини або потрапляння слини інфікованої тварини на ушкоджену шкіру чи слизові оболонки. Носіями вірусу можуть бути як дикі, так і домашні тварини — собаки, коти, лисиці, єнотовидні собаки та інші.
Особливість сказу полягає в тому, що інкубаційний період може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. У цей час людина може не відчувати жодних симптомів, однак вірус поступово поширюється організмом. Коли з’являються перші ознаки захворювання — збудження, страх води, судоми, порушення дихання — медична допомога вже є неефективною.
У разі укусу або контакту з твариною необхідно діяти негайно. Перш за все, рану слід ретельно промити мильною водою, після чого обробити антисептичним засобом та накласти стерильну пов’язку. Навіть при незначному ушкодженні важливо якнайшвидше звернутися до медичного закладу, де лікар визначить подальшу тактику дій і, за необхідності, призначить профілактичне лікування.
Тварину, яка завдала ушкоджень людині, не можна знищувати. За нею проводиться ветеринарне спостереження протягом 10 днів. Медичні заклади передають відповідну інформацію до ветеринарних служб, які контролюють стан тварини та оцінюють ризики.
Важливою складовою боротьби зі сказом є профілактика. Домашніх тварин необхідно вакцинувати щороку, починаючи з тримісячного віку. Також слід уникати контактів із безпритульними та дикими тваринами, не намагатися їх годувати або брати на руки, навіть якщо вони виглядають спокійними.
Сказ — це захворювання, якому можна запобігти, але яке неможливо вилікувати після появи симптомів. Саме тому відповідальне ставлення до власного здоров’я, своєчасне звернення за медичною допомогою та дотримання профілактичних заходів є ключовими для збереження життя.

