Хто б міг подумати,що в 21 столітті ми подивимося в очі нечисті. Вона принесла з собою багато горя та страждань, зруйнованих доль та завжди бере у людства найбільшу ціну – життя.
19 березня минуло півроку, як перестало битися серце нашого Героя -
Миколи Олексійовича Маляра, який віддав своє молоде життя, захищаючи рідну землю.
Ніколи і нічим не залічити наші душі, і з кожним днем, що минає, цей біль рве серце все більше і більше. Нам дуже не вистачає твоєї щирої посмішки,турботи,поради та доброго слова. Пів року нестерпного болю, смутку та розбиті серця рідних.
Як же боляче сприймати і відчувати цю пустоту без тебе,знати, що ти вже ніколи не зайдеш до батьківського дому, не обіймеш своїх дітей…
Таких як ти – не забувають, вони живуть в серцях вічно.
Щиро дякуємо рідним, друзям, сусідам за підтримку в цей нелегкий для нашої родини час. Дякуємо,що пам’ятаєте…
У цей скорботний день, згадайте нашого Героя добрим словом та тихою молитвою.
Вічна пам’ять нашому Герою!
У вічній скорботі – вся велика родина.
