З дитинства пам'ятаю, як з батьками осінньої пори їздили по гриби.
На той час Козіївський ліс здавався іншим виміром, де біля кожного пеньочка густенько росли сімейки опеньок. Збирали всі разом, дорослі -у відерця, а малеча -в кошики. Вдома цими трофеями наповнювалися всі можливі та неможливі ємності – від тазочків до дитячих ванночок. Потім все треба було перечистити, переважно до опівночі, а наступного дня -переробити в їстівних цілях: засолити, замаринувати, гарнесенько закатати в баночки і рівненькими рядочками виставити на стелажах у погрібець. І діставалися ці різносоли з маринадами на сімейні застілля, здобрені запашною олійкою і приправлені кільцями цибулі. Смакували, хвалили господарів та й згадували різні історії «тихого полювання».
Сьогодні мало хто полюбляє збирати гриби, але в лісах ще можна зустріти завзятих грибників-ентузіастів. Як -то кажуть, «їх захоплює сам процес!»
І цією, актуальною для осінньої пори, темою, маяківці вирішили порадувати любих читачів.
Нещодавно на сторінках Маяка у Фейсбуці та в Телеграм-каналі, було проведено опитування серед мешканців громади – «Любите чи не любите збирати гриби?».
«Так»- відповіли 85 %!
А ще ми запропонували поділитися у коментарях світлинами ваших знайдених грибочків та місцями, де найбільший врожай.
На нашу пропозицію радо відгукнулася землячка – пані Надія.
- Одного вересневого дня я з подружкою вирішили покататися на велосипедах, прогулятися в лісі, можливо, знайти трішки грибочків, - розповідає пані Надія. - Памʼятаю ще з дитинства, як маленькою дівчинкою їздила по гриби з батьками.
Отож, дівчата поїхали до Павлівки. В осиновому лісі, поблизу Дубового, побачили перші білі гриби, підосиновики, розкішні, але небезпечні мухомори. Подружки з почуттям азарту почали знаходити все більше галявинок і включатися в процес збору грибів.
І, непомітно для себе, дівчата назбирали по два п'ятилітрових відра.
- Збирати було значно легше,- розповідає землячка. - А от перемити, перечистити- це вже нешвидка і скрупульозна робота. Та як же добре смакує смажена картопелька з грибочками! Вдалося і заморозити трішки. Тож, на мою думку, «тихе полювання» - це не тільки марудна робота, а ще і купа позитиву, гарного настрою та смачних страв. І ,звичайно, такі прогулянки дуже корисні для здоров'я, для зміцнення фізичного стану організму та підтримки імунітету.
Ще одна землячка, пані Яна, теж поділилася своєю «грибною» історією.
- Дуже люблю збирати гриби,особливо зі своєю сім'єю, - ділиться пані Яна. -!Це відпочинок від повсякденної метушні, час для розмов та роздумів. Похід по гриби дарує нові емоції. У цьому році грибів небагато. Полюбляємо готувати грибний суп або картоплю з грибами. Збираємо у лісах Богодухівського району.
Тож «тихе полювання» для краян- це не лише кошики грибів, а й зустріч із природою, можливість перепочити від буднів, поділитися історіями та враженнями. У лісі кожен знаходить щось своє: одні -бажаний білий гриб, інші -гарний настрій чи натхнення.
