Богодухів чорнобривцевий»: квітка єднання і надії

Інна Яковлева зі Степного (фото) дивиться на свою чорнобривцеву клумбу на городі - і усмішка розквітає на її обличчі...

- Для мене ці чорнобривці з моєї рідної Волині- це щось дуже особливе, зворушливе й рідне! - ділиться вона. -Богодухівщина давно стала моїм домом, але мала батьківщина - Любешівщина - завжди живе в моєму серці. І коли на моїй клумбі у червні розквітли ці квіти, це, без перебільшення, було ніби повернення у безтурботне дитинство - до мами, до тих незрівнянних відчуттів… Дякую за можливість доторкнутися до дому. Здається, це просто квіти, але цього літа й осені вони стали для мене справжнім “ковтком повітря” у непростий час…

...А ті чорнобривці з Інниної клумби передала навесні редакторка з Любешова пані Наталія...

Яскраві квіти з Німеччини зацвіли паралельно на нашій клумбі і клумбі богодухівки пані Наталії (фото).

Землячка надіслала нам це фото зі словами:

«Щиро дякую за насіння з Німеччини, це для мене як зв’язок з донькою і онукою, які вимушені були виїхати за кордон у березні 2022-го…Дивлюся на них

– і плачу…»

Чорнобривці як терапія...

Війна змінила наше життя - розділила дні на “до” і “після”, забрала звичний спокій. Але є речі, які стали якорем: повертають до дому, до пам’яті, до себе. Для Богодухова таким символом стали чорнобривці. Не просто квітка - а наше “буде життя”, навіть коли навколо війна.
У перші місяці повномасштабного вторгнення газета «Маяк» започаткувала акцію «Богодухів чорнобривцевий». І хоча на початку це була більше емоційна відповідь- зберегти красу попри руйнування, - з часом акція, на нашу думку, стала соціальним явищем.

Що вона змінила? Що дала людям?

Передусім, це єдність. Адже до  чорнобривцевої ініціативи долучилися діти, освітяни, родини військових, ветерани, літні люди, переселенці...У місті цьогоріч, завдяки комунальникам, розквітло море чорнобривців -1500 саджанців! Працівники КП "Господар" дбайливо зростили і висадили, доглядали саджанці (фото).

Відчуття дому. Для тих, хто виїхав (ВПО, родини за кордоном), насіння чорнобривців стало ниточкою з рідним краєм. «Ці квіти для мене - як торкнутися дому…» - писали люди з Польщі, Англії, Німеччини.
Психологічна стабільність. Психологи зазначають: коли людина садить, доглядає, передає квітку іншому - вона відновлює контроль над життям. Це знижує тривогу, повертає відчуття “я можу”.
Пані Оксана, психологиня, з якою ми поспілкувались, сказала простими словами:

«Коли дитина або дорослий садить чорнобривці у час війни, це, передусім, не про квіти, а про  те, що життя триває. І у цей момент у мозку перемагає не страх, а надія...»

До Дня міста, 7 серпня, ми традиційно друкували три фото-переможці з чорнобривцями, які обирали самі ж земляки і землячки, голосуючи уподобайками  у фейсбуківському однойменному фотоальбомі. Дійсно, це дуже тішить і дає надію, коли навіть у найважчі часи у місті та селах з’являлися яскраві барви життя...Цьогоріч кожен наш читач і кожна читачка  отримали календар із картиною чорнобривців від художника-маяківця Володимира Малого (фото).

Всеукраїнське (і не тільки) коло підтримки

Ця весна стала особливою. Бо до акції долучилися колеги -учасники проєкту IRMI та Fondation Hirondelle "Підвищення стійкості українських медіа"(фінансує Swiss Solidarity).
Журналісти і журналістки з різних куточків України передали в Богодухів насіння чорнобривців .
Харківщина, Сумщина, Івано-Франківщина, Черкащина, Дніпро, Запоріжжя, Прикарпаття, Волинь, Чернігівщина…Було насіння навіть з Німеччини, Польщі і Англії!
Маяківці, як-то кажуть, теж у боргу не лишилися- всім колегам і коліжанкам ми запакували як сувенір шматочок найсмачнішого у світі (і це-визнаний факт!) -богодухівського сала…

Мить обміну ми зняли на відео

Хотілося висадити на клумбах хоча б по 20–30 сантиметрів різних квітів. Адже, крім насіння, яке надіслали колеги з ІРМІ, ми мали ще й насіння від наших землячок-господинь- вони передавали його нам ще з осені 2024 року. Щоб нічого не переплутати, кожне місце посіву та його «локацію: звідки?» ми позначили на власноруч створеній мінікарті, аби точно знати, де й чиє насіння проросте…
Своєрідним святом для нас став день 23 червня, коли на нашій клумбі зацвів перший чорнобривець з Чернігівщини -від колег з медіа «Вісник Ч» (фото)…

А потім почалося…Квітка за квіткою - зацвіла ціла «колекція» (більше 10 сортів) з Золотоноші… А яке різнобарв’я-різносортя яскравіло від колег з Дніпра, Івано-Франківщини та інших куточків України. Жовті, лимонні, жовтогарячі, навіть з червонуватим відтінком; пишні, мов оксамит, і ніжні, мов ромашки; високі, низенькі - усе це разом творило справжнє «чорнобривцеве царство», яким милувалися всі, хто заходив до редакції.

Там, де чорнобривці- там дім: переможці, спогади, смак і тепло…

До Дня міста, у серпні, ми традиційно підбили підсумки фотоконкурсу «Богодухів чорнобривцеивй» та вручили переможцям пам’ятні кухлі з дарчими підписами й світлинами чорнобривців.
Одна з переможниць - Аліна Шередега - за кілька тижнів надіслала фото (саме одне з них ви бачите тут) і написала:

«Сьогодні нарешті вихідний, і я смакую каву з моєї новенької чашки від “Маяка”. Ділюся атмосферою! До речі, аромат кави, запашних квітів та свіженької газети разом- це щось неймовірне! Таке ароматно-атмосферне поєднання! Дякую за можливість підтримувати ініціативу “Богодухів чорнобривцевий” і бути її частинкою, бо квіти - то надія… то любов…»

Ці слова були дуже щемкими й теплими. До речі, саме світлину чорнобривців від Аліни ми обрали символом традиційного маяківського кишенькового календарика-2026. Тож уже зовсім скоро чекайте!
Жителька Харківщини Наталія Зозуля прислала нам поштою крафтове варення з чорнобривців, вирощених у прикордонні (фото).

Це особлива історія: харків’янка Наталія Зозуля, яка працювала у ветеринарії, нині займається власною справою: варить і продає варення з квітів, передусім – із чорнобривців. Як вирощує сировину, скільки пішло цукру перш ніж винайшла рецептуру, та із чого ще хоче готувати смаколики – чекайте скоро розповідь у «Маяку», бо це окрема тема…
А от «шампанське з чорнобривців» від Людмили Жукової, рецепт якого ми публікували в газеті, розлетілося серед наших земляків просто на ура!

Маленька квітка- великий символ і майбутній бренд Богодухова

Чорнобривці вже добігають кінця свого цвітіння, та краса їхня продовжує жити - у світлинах, листах і пакетиках з насінням, які нам приносять читачі.

На цих  фото - Світлана Опришко та Валентина Гончаренко, які нещодавно завітали до редакції з гостинцями-чорнобривцями…

Ми ж, у свою чергу, також збираємо насіння зі своєї квіткової клумби, аби навесні поділитися ним з усіма охочими та разом уквітчати наш рідний край.
Зворушливі історії доводять, що чорнобривець це справді символ єдності.
Чорнобривці по праву стають візитівкою Богодухова. У багатьох містах є свої символи - і можливо, для нас саме ця квітка стане брендом. Недарма перша ідея виникла ще під час прес-туру в Золотоношу у 2013 році. Сьогодні вона набула особливого значення: квітка, що вціліла й розквітла всупереч війні, стала символом нашої громади…
Якщо хтось вважає, що «Богодухів чорнобривцевий» це просто акція, то ні, без сумніву, цеще й спосіб єднання. Це пам’ять про рідне, це барви життя навіть серед постійних тривог. Це доказ, що ми здатні берегти й примножувати красу, дарувати надію і світло одне одному…

Наша землячка Ірина РІШКО (фото), мати дитячого будинку сімейного типу не тільки підтримала нашу акцію, висадивши чорнобривці біля своєї оселі, а й написала вірш на цю тему...

Підготувала   Тетяна Лучинська