«Свобода — це не те, що дають, а те, що беруть» 


Ці слова Івана Франка, одного з найвидатніших українських мислителів, звучать як заклик до дії і боротьби за власні права.

28 травня українська спільнота вшановує пам’ять видатного сина українського народу — Івана Яковича Франка, великого Каменяра, поета, прозаїка, драматурга, публіциста, ученого, громадського діяча, чия спадщина є неоціненним скарбом української культури.
Іван Франко залишив по собі величезну спадщину, яка охоплює не лише літературу, а й філософію, соціальні науки, політику. Його творчість відображала дух епохи, коли Україна боролася за свою незалежність, і донині надихає покоління українців. Він виступав за права людини, рівність та соціальну справедливість, вірив у силу освіти і прогресу. Франко не лише писав про свободу, а й жив нею, залишаючись непохитним у своїх переконаннях і діях.
Тому в цей день ми не просто згадуємо про Івана Франка як історичну постать, а й розмірковуємо над його словами та ідеями, які й сьогодні актуальні для нашого суспільства!
Творча та наукова спадщина Івана Франка, без перебільшення, грандіозна: лише друковані твори становлять 50 томів.
Упродовж своєї 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював не лише як письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, а й як літературний критик і публіцист, багатогранний учений – літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст та філософ.
Декілька цікавих фактів із життя письменника:
•    40 років активної творчої праці;
•    100 томів творчого доробку написаного українською (більшість текстів), польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами;
•    у 20 років перша поетична збірка («Баляди і розкази», 1876);
•    4 арешти через політичні переконання (1877, 1880, 1889 і 1892 рр.);
•    володів 14-ма мовами (українською, польською, німецькою, грецькою, латинською, старослов’янською, чеською, російською, французькою, англійською, болгарською, угорською, італійською, ідиш);
•    75 перекладів авторів античної літератури у його доробку;
•    мав близько 100 псевдонімів (Джеджалик, Мирон, Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Руслан, Іван Живий, Невідомий, Не-Давид, Не-Теофраст, Non severus, Vivus, Марко В-а, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова та багато ін.);
•    написав більше 6000 творів: 10 поетичних збірок та 1 збірка поем; 10 творів великої прози; близько 100 творів малої прози;
•    переклав українською твори близько 200 авторів;
•    10 фільмів знято за творами Франка.
Його слово — живе, актуальне, сповнене любові до України, до народу, до правди та справедливості. Франко — не просто літературний геній, а символ національного поступу, мужності та непохитності духу.