ПАНІ КАТЕРИНА. ДУХОВНІ ХРОНІКИ ЖИТТЯ

         Які жінки у християн!

А. Цельсій

         Згідно з  Айлін Баркер (британською соціологінею релігії, емерит-професоркою Лондонської школи економіки, офіцеркою Ордена Британскої імперії)  джерелом духовності є внутрішньо-психічний досвід людини. Детальний аналіз та непрагматична об’єктивізація ключових прототипів духовності, як засобів науково-теоретичної грунтації питання, орієнтують нас на тісний зв'язок останньої із моральним всесвітом людини, із тими формами суспільної свідомості, які, своєю чергою, ототожнюються із формами організації знання. 

 

       Духовність людини, про яку йтиметься далі, є її комплексною якісною ознакою/маркером, що охоплює внутрішній світ, моральні цінності, прагнення до самовдосконалення, здатність пізнавати добро, істину, красу. Вона проявляється та домінує у ставленні до світу, інших людей та власного "я", формуючи ціннісну систему, де пріоритет надається загальнолюдським етичним та естетичним принципам. 

         У ті, тепер дещо відтерміновані пам’яттю, часи тендітного юнацтва «легка на підйом», витончена, прозора, мов гірський вітерець, панянка Катерина жила своїм дівчачим життям. Справно вчилась, співала (солістка) у шкільному хорі болгарських пісень, допомагала по господарству, товаришувала із однолітками і мріяла… Тодішні її мрії носили «діловий, поміркований характер», однак без оціночних категорій;  були сповнені віри, надії, любові, дотичних до внутрішнього світу людини. Вона сприймала цей світ таким, яким він був насправді (вкрай раціонально, не по-дитячому), не забігала вперед вщерть до… сакраментального моменту зустрічі із о. Павлом та його історично пророчого вітання/звернення «Матушка!». Розгублена, дещо по-дівочому обурена вона насмілилась на уточнення і отримала відповідь, яка стала орієнтиром на усе її подальше життя.       

        ЇЇ цінності. За словами чоловіка, митроформного протоієрея Стефана (Бугір), духовність пані Катерини орієнтована на вищі, абсолютні релігійні цінності (молитва, «ревність по Бозі»), полягає у прагненні до утвердження загальнолюдських етичних, естетичних і моральних принципів у життєдіяльності (безпрецендентна відданість родині, вихованню дітей, службі церковній). Жодного разу пані Катерина, не зважаючи на стан здоров’я, не пропустила богослужінь. Високі освітні успіхи їхніх дітей (Христина та Серафим – медалісти, Максим та Анна - відмінники) – результат ефективного застосування новаторських педагогічних трендів матушки, уніфікованих/оптимізованих нею власноруч підходів до стимуляції пізнавальної діяльності дітлахів.

 ЇЇ самотворення. На думку сина, Серафима Степановича Бугір, матусина духовність як категорія людського буття дозволяє ЇЙ не лише пізнавати, але й творити власний всесвіт, культуру та себе. Зазначені феномени відбуваються поза об’єктивно існуючою реальністю («ніхто не знає як і коли (при ЇЇ зайнятості) можна вміти і встигати так смачно/віртуозно (по-Мішленівськи) готувати, до бездоганності наводити і тримати  лад у помешканні («клінінгові агенції, - відпочивають»),  блискуче дбати за собою, родиною, домашньою улюбленкою і залишатись невтомленою. ВОНА завжди стримана, вкрай добра, мудра, дбайлива, охайна, взірець для родини та подруг.

         ЇЇ гуманізм. За спостереженнями зятя, Василя Васильовича Одовійчука, неодмінним компонентом духовного світу пані Катерини є ставлення до будь-якої форми життя як до вищої цінності (жодного випадку байдужості до людей, альтруїстична здатність не лише розділити чуже горе, але й допомогти здолати останнє). Для тещі властиві виразна шляхетність, ввічливість, мудрість, неосяжна глибина як почуттів, так і вчинків, проявів поваги до інших з усвідомленням єдності оточуючого ЇЇ середовища/товариства/парафії. Водночас ВОНА є носієм високих власних морально-етичних, соціокультурних принципів, якими не поступається навіть поважним авторитетам та вміло відстоює за потреби.

         ЇЇ трансцендентність. У спілкуванні з парафіянкою Наталією Борисівною Демеденко стало відомо, що матушка Катерина у дружніх/товариських стосунках  демонструє дивовижну здатність універсально виходити за межі матеріального, пізнавати глибинні зв'язки з навколишнім світом та Всесвітом. «Моя донька Марійка зростала, навчалась у школі та багато років товаришує з меншою донечкою пані Катерини Анею. Чиста, світла материнська любов, щира турбота пані Катерини розповсюджувалась (ється) на усіх дітлахів/юнацтво/молодь, котрі вхожі до ЇЇ гостинної оселі. Уміє Катерина Павлівна підняти настрій, навчити доброті, терпінню, мужності, самовідданості і жіночності. Цими талантами рясно ділиться із людьми та навчає власних дітей. Матушка Катерина - це справжнє втілення православного жіноцтва: красива, розумна, добра, ніжна, скромна».

   ЇЇ внутрішній світ. З поглядуТетяни Миколаївни Троценко-Фрідріх, матушка, не зважаючи на притаманну ЇЙ палітру взірцевих якостей неповторної жіночої натури,   усе ж тяжіє до особистісного вдосконалення та невпинного самовдосконалення. Усі ці сакраментальні моменти делікатно відтворюються через когнітивну, емоційну та вольову сфери. Остання є механізмом самоорганізації цієї леді, певного креативу та результативності. Від себе (авторка публікації) додам, що власне мені достатньо було спостерігати за ЇЇ духовними практиками напередодні сповіді (осмисленими, глибокими, із щедрим душевним потенціалом).

  Сповненими тепла та душевної неги вересневими днями 2025 року матушка Катерина (Бугір) святкує власний ювілей. Маючи натхнення і бажання та користуючись публіцистичним потенціалом газети МАЯК, від імені парафіян Свято-Духівського храму міста Богодухова, друзів, колег, родини вітаю Катерину Павлівну із цим прекрасним Днем. Зичу здоров’я, миру, успіхів та неповторних духовних і душевних злетів.  

                                                                                                                 Інна ТОРЯНИК

(Опубліковано на правах реклами)