Культурно-мистецький проєкт «Сковородинівський путівник українськими маєтками» був задуманий для вшанування 230 років з дня смерті всесвітньо відомого філософа Григорія Сковороди.
Останні роки життя й активної філософської та просвітницької творчості українського мудреця були пов’язані з мальовничими селами, жвавими містечками й привітними маєтками, що розрослись у XVIII ст. вздовж знаменитого колись Муравського шляху. Він пролягав з півдня через Харків, Вільшану та Богодухів на Охтирку та Золочів. Колись це був небезпечний маршрут просування ворожих турецько-татарських орд, а у часи Сковороди його околиці вже стали місцем розселення волелюбних нащадків козаків і хліборобів, економічно й політично дбайливих нащадків козацької старшини або інших родин еліти, яка намагалась розумно й ефективно загосподарювати цю землю, принести в життя її мешканців світло знання та духовності. Багатьох із цієї еліти – синів поміщиків, священиків тощо Сковорода навчав під час роботи у Харківському колегіумі, з багатьма учнями та їх родичами заприятелював, а відтак відвідував їх у їхніх маєтках, мешкав там з гостинної згоди господарів, писав твори, присвячуючи своїм друзям і благодійникам.
Як виглядали маєтки, що їх відвідував український філософ в останні роки свого життя, впродовж тривалого часу - вивчав в натурних експедиціях та роботі з архівними матеріалами харківський краєзнавець, директор Харківського приватного музею міської садиби, автор понад півтисячі книг і статей з історії Харкова і Слобожанщини Андрій ПАРАМОНОВ. Він і став автором наукової частини проєкту, описавши маєтки родини Ковалевських в Іванівці (тепер Сковородинівка) та Кадниці, життя родин Ковалевських, Каразіних, Кузіних, Жилінських, Крінерів.
Він також розробив низку туристичних маршрутів стопами Сковороди, піших, кінних, на велосипедах, які починаються від меморіального музею філософа у Сковородинівці і пролягають в Кадницю, Вільшани, Ярошівку, Сінне, Клинове, Малижине, Довжик, Лютівку та ін.
Проєкт з опису місць подорожів Сковороди в останні роки свого життя підтримав Український культурний фонд, і в результаті дослідницька робота залучених до нього істориків, архітекторів, архівістів і програмістів вилилася у цікавий багатоілюстрований путівник й інтерактивну карту маєтками, де побував Григорій Савич.
Впродовж 2021-2022 років за участю членів ГО “Архітектурно-мистецька експедиція” було проведено огляд будинків та споруд, які наразі не входять до переліку пам’яток, але могли залишитися свідками тогочасних подій, пов’язаних із Сковородою і минулим українських садиб. Зібраний на основі архівів та польових експедицій матеріал дає можливість відтворити важливу частину життя Сковороди та зберегти залишки українських маєтків . А карта, розміщена у вільному доступі в мережі Інтернет, допомагає будь-кому ознайомитися з «Сковородинівськими маршрутами», історичними й природними принадами та пам’ятниками міст і сіл вздовж Муравського шляху. Використання інтерактивних технологій та сумлінних наукових досліджень робить проєкт унікальним, корисним для людей різних професій, віку, соціального стану, доступним усім, хто цікавиться культурою України, зокрема воїнам, вимушеним мігрантам, людям з обмеженими можливостями. Проєкт допомагає пізнати неперервність української історії та відчути гідність національного самоствердження, що особливо актуально у нас, на прифронтових територіях, в умовах протидії агресії Росії.
Філософ Григорій Сковорода, розмірковуючи про світобудову і вічність, пояснював, що все влаштовано, "як у кільці: перше і останнє є те ж саме, і де почалося, там і скінчилося». Земний шлях Григорій Савич закінчив у маєтку свого друга, колезького радника Андрія Ковалевського у с. Іванівка, там він похований. І кінець став початком - паломництва українців до могили, вшанування пам'яті філософа, заснування літературно-меморіального музею та багато іншого. Також і початком всіх восьми туристичних маршрутів, які пропонує проєкт "Сковородинівський путівник українськими маєтками, підтриманий Український культурний фонд.
Тепер село Іванівка носить назву Сковородинівка. До нього можна потрапити, з'їхавши з дороги «Харків-Суми» біля селища Максимівка (60 км від Харкова) і далі добиратися ще 18 км.