Одна квітка теж може змінити світ навколо нас
Одного робочого дня я їхала однією з вулиць нашого міста. Вулиця велика - понад 60 будинків, затишна, тиха, спокійна. І, зізнаюся, я очікувала побачити біля будинків багато квітів, яскравих клумб, доглянутих куточків, які радують око. Але квітів було зовсім мало… І я раптом подумала: а від кого це залежить? Мабуть, від кожного з нас.
Ми живемо у непростий час. Навколо багато тривоги, болю, поганих новин. Війна забрала в нас багато радості й спокою. Але, як би важко не було, наша душа все одно хоче краси. Хоче побачити щось добре, тепле, живе. Та чомусь ми дедалі частіше бачимо одне в одному лише недоліки. Влада не така, бо прикрашає місто. Квартальні не такі. Сусід не так зробив. Газета «МАЯК» щось не написала або, навпаки, написала не так…
А може, нам варто хоча б іноді зупинитися і запитати себе: а що я сам зробив для того, щоб навколо стало хоч трішки краще? Не потрібно чекати великих змін. Почнімо з маленького клаптика землі біля свого двору. Посадімо там кілька чорнобривців, майорів, петуній чи інших квітів. Приберімо його, догляньмо. Бо краса міста починається не з чиїхось наказів. Вона починається з нашого власного подвір’я. З нашого ставлення до місця, де ми живемо. З нас самих.
І знаєте, що сталося далі?
Виїхала я з тієї вулиці, заїхала до крамниці й раптом звернула увагу на зовсім маленький клаптик землі біля будинку Кривошея В. Місця там зовсім небагато. Великої клумби не зробиш. Але там почали квітнути майори. Неподалік, біля того ж будинку, біля стовпа, що стоїть поруч із трасою, я побачила наші улюблені чорнобривці. Я зупинилася поглядом на цих квітах… Помилувалася ними - і наче на душі стало спокійніше.
І подумала: Ні, не все так погано. Є люди, яким хочеться краси. Є люди, які садять квіти не для нагороди, не для фотографії, а просто тому, що їм хочеться, щоб навколо було гарніше. Можливо, саме з таких маленьких клаптиків і починається любов до свого міста. Тож давайте не чекати, поки хтось прийде й зробить наше місто красивим. Давайте кожен почне із себе. Посадіть квітку. Приберіть біля двору., покоси траву. Пофарбуйте лавочку. Посміхніться сусіду.
Бо навіть у найважчі часи ми маємо право на красу. І, можливо, завтра, проїжджаючи нашими вулицями, ми побачимо вже не десятки байдужих дворів, а сотні маленьких квітучих куточків. А ви, друзі, напишіть у коментарях: як ви думаєте, що це була за вулиця? Там уже є багато підказок.
Може, разом відгадаємо.
