Одна мудра людина сказала: «Скільки в людині доброти – стільки в ній і життя». 
 

Що таке життя для людини? Це не просто буття, це, по-перше, служіння людям, допомога  тим, хто її потребує, це безкорислива турбота про ближніх. Історична пам'ять, розуміння того, хто ми і чийого роду, мають допомагати зміцнювати державу, формувати і цементувати громадянське суспільство і націю. 
  Саме над цим постійно працював голова первинної організації ветеранів радгоспу «Богодухівський» Олександр Карпович Борисенко. 

  Народився  він 26 квітня  1929-го року на Харківщині у селі Лиговка Сахновщинського  району в звичайній селянській родині.
  Він -з того покоління, яке дітьми пережило війну. Пізнав, що таке холод, напівголодне босоноге дитинство, нарівні з дорослими брав участь у післявоєнній розбудові держави. Середню  шкільну освіту, перервану війною, отримав після війни. 
  Зараз виросло  нове покоління молоді, більшість якої  вважає за найбільшу цінність матеріальні блага та розваги. На мою думку, їм бракує поважного ставлення до оточуючих, дорослих. А дідусі і бабусі, на жаль,  перестали бути прикладом. 
 Насправді старше покоління - це наша історія, це та вершина моральності, до якої треба прагнути. 
 

 Любов до землі, навколишнього середовища, природи визначили подальший життєвий шлях Олександра Карповича. 
  По закінченні в 1955 році  лісомеліоративного факультету сільськогосподарського інституту імені Докучаєва, Олександр Борисенко  був направлений до Олександрівського лісорозсадника, що на Харківщині. Потім працював у Гутянському лісгоспі, радгоспі «Богодухівський» старшим агрономом. 

  Олександр Карпович - з тієї когорти людей, які ніколи не шукають легких шляхів. Працював там, де вважав, що його знання, навички і бажання зробити життя кращим допоможуть покращити добробут тих, хто поруч. Завжди прагнув у своїй роботі прищеплювати молоді любов до природи. Його біографія - це біографія великої гордої України. Незважаючи на те, що Олександру Карповичу на життєвому шляху довелося пройти багато через що, все ж зумів лишитися чесним, порядним, чуйним і головне - небайдужим до чужої біди. 
  Під час роботи він завжди був прикладом добросовісного виконання свого громадянського обов'язку, користувався заслуженим авторитетом і повагою серед колег. 
  Учасник Другої світової війни, ветеран праці - нагороджений медаллю «За доблесну працю»,  має багато нагород і заохочень. 
  У мирі і злагоді з дружиною Ніною Феодосіївною прожили 62 роки, виховали дочок, дочекалися внуків і правнуків. 
  Вийшовши на пенсію, людина, яка несе радість життя, інтелігентний чоловік з широкою душею і чуйним серцем, завжди відгукувався на всі прохання про допомогу іншим, багато часу приділяв суспільній роботі, був частим гостем у школах района. 
 

Майже 20 років очолював первинну організацію ветеранів,  плідно працював над виконанням завдань із захисту прав та інтересів людей старшого покоління, займався питаннями патріотичного виховання молоді.  Від імені районного комітету учасників дітей Другої світової війни, ветеранів праці, друзів та товаришів - щирі вітання  і найкращі побажання міцного здоров'я, миру і благополуччя в родині, бути веселим і частіше посміхатись. 
З повагою, Іван Петрович Калашнік - голова комітету