Сьогодні, 1 вересня,  минає три роки від дня загибелі Захисника України Олександра Федоровича Харченка із села Сухини.


    Три роки без чоловіка, батька, сина, друга… Без людини, яка для своїх рідних була опорою, помічником, захисником і порадником. Олександр завжди приходив на допомогу, був добрим, щирим, відкритим і відповідальним. Саме таким його пам’ятають усі, хто знав і любив.
   Із початком повномасштабного вторгнення Олександр разом з односельцями став до місцевої самооборони, а у квітні 2022 року - до лав захисників України. Навіть після тяжкого поранення він повернувся у стрій. Бо хотів захистити найдорожчих - свою родину, своїх дітей, свій дім і свою країну.
   1 вересня 2023 року Олександр Харченко загинув під час виконання бойового завдання поблизу Кліщіївки на Донеччині.
   Довгою була його остання дорога додому… Тоді осінні квіти й жовтогарячі чорнобривці вкривали шлях Героя через рідне село - до дому, де на нього чекали дружина, маленький син і донечка,батьки дружини, які стали і для нього рідними,  де залишилося стільки нездійснених мрій і планів на життя…
   Минуло три роки. Та час не стирає любові й пам’яті. Рідні та близькі ніколи не забудуть його доброти, щирості, турботи, його голосу, усмішки, готовності підтримати у важку хвилину. Для них він назавжди залишиться таким, яким був за життя,- рідним і дорогим.
Світла пам’ять Олександру Харченку.
Низький уклін Захиснику за мужність і за Україну.
Герої не зникають, доки живе пам’ять про них…