З перших днів війни - разом із Богодухівщиною
Микола РУСАНОВ опинився на Богодухівщині від самого початку повномасштабного вторгнення. Власне, саме це місце стало для нього другим домом, адже його дружина - родом із нашого краю. У Харкові, де мешкала родина, залишатися було надто небезпечно: щоденні вибухи, тривоги, невизначеність. Тож переїзд до Богодухова для родини став не лише вимушеним, а й доленосним.
І вже з 2022 року сім'я Русанових стала близькою і для нашої редакції. Навіть у найважчі місяці, коли друкована версія газети «Маяк» тимчасово не виходила, а замість неї ми видавали «фронтову листівку», Микола постійно був поруч- не словами, а ділом. Благодійні ініціативи, підтримка переселенців, допомога військовим- Русанови ніколи не залишалися осторонь.
Микола - справжній майстер на всі руки, до війни займався ремонтами. Він неодноразово відгукувався на наші пости у соцмережах із проханнями про допомогу для родин, які втратили все. Допомагав чим міг – руками, будматеріалами, речами, порадою і добрим словом- і завжди щиро. Так само активно брав участь у «маяківських» благодійних розіграшах і аукціонах.
А потім був військкомат. І фронт
У 2023 році Миколу Русанова призвали до війська. І він пішов. Незважаючи на те, що за станом здоров’я був визнаний обмежено придатним, він прийняв рішення - служити.
Сьогодні він захищає наш з вами спокій. За цей час ніс службу на Донеччині, Харківщині, Дніпропетровщині, Миколаївщині, Одещині, Запоріжжі. Сотні днів у тяжких умовах, на передовій. Але з вірою - і в себе, і в країну.
– Вірю, що скоро настане День Перемоги, і радий, що зміг у найскрутніший для країни час долучитися до її захисту, - говорить воїн.
З Днем захисників і захисниць, пане Миколо!
Вдячні вам за силу, доброту, людяність і відданість Україні.
