"Вчителько моя, зоре світова..."
Знайомі рядки навіяли теплі спогади. Цієї осінньої пори линуть вітання шановним освітянам, згадують почесних ветеранів педагогічної родини, і тих, які відійшли у вічність.
Я теж згадую свою бабусю, Рогинську Раїсу Марківну, у дівоцтві -Криворученко. Вона народилася у далекому 1917 році у селі Сковородинівка, на батьківщині Григорія Савича Сковороди - українського філософа, педагога, поета...
Тому, і не дивно, що бабуся обрала професію за покликом душі - вчитель початкових класів.
У житті, як на довгій ниві
Раїса Марківна 40 років віддавала серце, мудрість, знання, не одному поколінню, у мальовничому селі Куп'єваха Богодухівського району.
Коли я вступила до педагогічного університету, бабусі було майже 90 років, але й досі згадую, як ми з нею натхненно обговорювали "Педагогічну поему" Макаренка.
Поки ми пам'ятаємо - вони живі...
Нині, всі ми - родина, односельці, з теплотою в серці, згадуємо маму, бабусю, прабабусю, і першу вчительку...
Юлія Овчинник
