Щира подяка за небайдужість
Я - мама Олександра Черкасова, якому всього 23 роки. Мій син пішов добровольцем на фронт у найтяжчі дні для країни. Та, на жаль, уже на початку свого шляху отримав важке поранення- не на позиції.
Наслідки- жорстокі. Саша став інвалідом І групи, підгрупа «А», прикутий до ліжка.
Через особливі обставини служби ми не отримали ні компенсацій, ні статусу учасника бойових дій. Більше року ми провели у лікарні в Ужгороді.
Вердикт лікарів не дуже втішний, але ми віримо у краще.
Нещодавно ми повернулися до рідного Богодухова. Власного житла не маємо. Та завдяки добрим людям, маємо тимчасовий прихисток і дах над головою.
Окрему щиру подяку хочу висловити міській раді, зокрема міському голові Володимиру Бєлому та його заступниці Любові Рогинській. Вони не залишилися осторонь нашої біди. На наше прохання було встановлено пандус і замінили двері, щоб мій син мав змогу комфортніше пересуватися у візку.
Дякуємо за розуміння, увагу та небайдужість.
Низький уклін усім, хто не відвертається від чужого болю.
З повагою,
Ліна Черкасова, мама Олександра Черкасова
