Всі ми родом з дитинства…
Літньої пори дуже хочеться втекти з міста, будь куди, подалі від галасу, диму і спеки. Люди обирають для відпочинку різні країни, моря, гори, пустелі, це у кого як зі статками і покликом серця. Та, напевно, у кожного з нас, є таке місце, яке «пахне» спогадами. У нашої родини, в невеликому мальовничому селі, є хатка, так звана літня дачка. Колись тут жили дідусь і бабуся, мали господарство, виховували діток, дбали про добробут, мріяли на майбутнє…
А тепер ми, їхні діти, онуки та правнуки приїзжаємо сюди, до рідного куточка, сповненого тепла, наділеного силою роду та пам'яттю.
Одного разу, відпочиваючи на дачкі, мені закортіло скласти древо роду та віднайти старі речі. Моя рідна тітка, старша сестра мого тата, радо допомогла знайти давні, ще бабусині записи, листівки, та всілякі цікавинки, що передаються через покоління. Особливо, мою увагу привернули вишиті бабусею картини, це – портрет Т.Г. Шевченка та епізод української народної пісні «Несе Галя воду…». У старенькій шафці знайшли ялинкові прикраси 50-60-х років, також глиняні вироби, які були дуже популярні та розміщалися на сервантах і поличках майже у кожній оселі. Це не просто речі, це частинки цілого життя, де кожна має свою історію.
В кожній хатинці є таке місце, куди рідко хто заходе і де зберігається потрібний та непотрібний мотлох. Саме тут я і знайшла маленьку потерту валізку. Як виявилося, вона належала дідусеві. Невелика коричнева валізка, довго не хотіла відкриватися, неначе щось приховувала. Та загальними зусиллями ми її таки відкрили. Зміст валізки був дуже насичений: від приладдя для плетіння та іншого рукоділля, до новорічної гірлянди забутого року виготовлення. Але найбільшим здивуванням стало те, що коли тато увімкнув гірлянду в мережу…, вона засяяла всіма кольорами веселки. Такого ніхто не очікував, адже їй років 60 якщо не більше. Дуже зраділи мої донечки і вирішили повісити гірлянду в альтанці, для атмосферної ілюмінації.
Увечері, коли вся родина зібралася за чаюванням, під сяючим блиском вогників, тато з тіткою розповідали історії зі свого дитинства. І так було гарно і тепло, чи то від чаю, чи від розповідей, чи від світла знайдених ліхтариків.
