З глибокою печаллю, сумом та болем у серці поминаємо нашого рідного, люблячого та дорогого
КІСЕНКА СЕРГІЯ СЕРГІЙОВИЧА
Сьогодні, 11 березня, минає рік, як не стало люблячого батька, турботливого сина та надійного брата та дядька. Рік гіркої розлуки, вічного жалю, невпинної молитви та світлої пам’яті, омитої ріками сліз… Ти був прекрасним сином і батьком, чудовим наставником, порадником і другом.
Все здається, прийдеш, усміхнешся, пожартуєш, щось цікаве розкажеш, вислухаєш, даси дієву пораду. Але ні… Смуток і печаль висять над головою, без тебе зболілося серце, виплакані очі, втрачена надія, розбиті усі мрії. Хочеться кричати від розпачу! Упасти, сховатися, втекти… Біль зжирає серце кожен день. Не бачити більше блиску твоїх очей, посмішки, не почути сміху та голосу…. Ніколи…
Вибач нас за те, що так мало говорили як сильно тебе любимо, цінуємо, хвилюємось і як ти нам потрібен. Дякуємо за безмежну любов, підтримку і віру, яку ти в нас вселяв. Дякуємо, що життя поруч з тобою мало особливий смак і відтінок. Ти жив усміхаючись, пішов не прощаючись…
Минає час та не минає біль від втрати… Пам'ять про тебе, найрідніший, буде завжди жити у наших серцях і думках. Нехай Господь дасть сили змиритися з цим горем, а нашому Янголу-охоронцю дарує Царство Небесне та вічне життя.
У вічній скорботі син, батьки, сестра, племінниця.